Суренж, або місто Сонця – таку назву мала столиця одного з великих слов’янських племен – дулібів, – яка в першому тисячолітті нашої ери існувала на території сучасного Рівного, пише сайт rivne-future.com.ua.
Тож, що ж це за місто Сонця?
Відкриттю такої унікальної знахідки слід дякувати асфальту, який постійно просідав і, врешті, провалювався у центральному парку Рівного. А все тому, що під містом дуже багато підземних ходів. Про них у своєму творі «Діти підземелля» згадував ще Володимир Короленко.
Результати досліджень, що були проведені архітектором Валентином Денисовим та геофізиком Олексієм Андреєвим, дуже здивували. Так, дослідники встановили, що давнє місто, частину якого сьогодні займає Рівне, мало назву Суренж, або Сонячне місто. Засноване у 120 році, з 250 по 832 роки було духовно-адміністративною столицею першої загальнослов’янської держави Дулібії Рось.
Суренж – центр обрядового паломництва
На той час Суренж було специфічним сакральним містом, добре утаємниченим осередком держави, місцем обрядового паломництва Старотців, волхвів-укрів, слов’ян з усіх слов’янських земель. Величні священні обряди, які там відбувалися, несли глибоке духовне очищення. Завданням центру була просвітницька робота з населенням, його посвята в слов’яни, а найбільш достойних серед учнів – у руси (просвітлені).
За формою місто було подібне до сонця, воно мало округлу форму з променями, які розходились від центру. Від міста у різні боки були прокладені підземні ходи на досить великі відстані та глибину, до того ж вони були багаторівневими та пов’язували головні храмові об’єкти, місця проживання Отців та святилища. Доступ до цієї підземної системи ходів-галерей мала обмежена кількість людей з-поміж Отців Трояні, Староотців та волхвів. Там же зберігали, під пильною охороною, святі та давні раритети народу, духовні атрибути.
Столиця мала декілька рівнів захисту і тому була фактично неприступною. По всьому периметру територію оточувала велетенська стіна з кам’яними вежами через кожні кілька сотень метрів, довжина якої сягала до 800 кілометрів.
Що стало причиною занепаду міста
Суренж зберігав свою велич в IV – VIII століттях, але з середини VIII століття він почав занепадати. Однією з причин занепаду була епідемія чуми. А ще до розпаду величного міста привело послаблення, а далі й припинення просвітництва з боку волхвів, які надто захопились державотворенням.
Місто руйнували з 821 по 832 рік спочатку його мешканці, а потім військові сили та жреці-гвардійці. За наказом волхвів спалювалось житло міщан, охоплене чумою, знищувались місця сили (а в Суренжі існував древній інформаційний центр, що мав специфічну шестигранну (вуглецеву) модель та залягав на досить значній глибині, який волхви при руйнуванні міста штучними завалами відрізали від усієї системи підземних ходів).
Суренж – найдовше інших слов’янських околиць та провінцій зберігав чистоту язичницької віри у її первісному вигляді.
Ще лишається багато загадок, які з часом стануть відомими, або й ні. Але вже сьогодні, маючи такі знання, нам є чим пишатися.
Тож, подорожуючи, завітайте до Рівного та відвідайте таємничі підземелля у центральному парку міста, сакральні капища наших пращурів, де приносились безкровні жертви слов’янським Богам та ще багато цікавих місць колись духовної столиці слов’ян.
