Рівненщина багата на святі місця, куди їдуть паломники звідусіль, і Свято-Воскресенський собор є важливою частиною цієї духовної спадщини. Коли російський імператор йшов до місця закладання цієї церкви, містяни квітами встеляли перед ним дорогу. Але подальша доля одного з найвідоміших православних храмів Рівного була сповнена трагічних подій. За свою багаторічну історію Свято-Воскресенський собор пережив і руйнування, і закриття, а радянська влада планувала знести його, щоб звільнити місця під нові будинки. Собор є величною архітектурною перлиною для старої частини Рівного та служить релігійній громаді міста, як і але найцікавіше з його історії відомо не всім, пише rivne-future.com.ua.
Як пожежа стала приводом для закладання собору
У 1731 році на одній із вулиць Рівного звели дерев’яну Свято-Воскресенську церкву. Однак наприкінці 19 століття, влітку, у центрі міста через необережне поводження з вогнем спалахнула дерев’яна будівля пошти. Вогонь, який вдалося загасити лише за декілька годин, стрімко охоплював усе довкола: будинки, магазини, поліцейську дільницю. Не оминув він і церкву.
Цей день став трагічним для місцевих жителів, адже багато рівнян залишилися без житла й головної церкви міста. На місці зруйнованого храму встановили хрест, куди люди ще довго приносили квіти.
Інші церкви Рівного на той час не вміщували всіх вірян під час богослужінь, тому жителі звернулися з проханням до міської влади виділити кошти та місце для побудови нового храму, але й самі почали збирати пожертви.
Під новий собор, будівництво якого розпочалося у 1890 році, виділили історичне місце у центрі Рівного, де у 16 столітті розташовувалася церква Воскресіння Христового. Старожили розповідали, що її заснувала нібито ще княгиня Несвицька, а потім цю споруду спалили монголо-татари під час набігів.
Проєкт нового собору розробляв український та радянський архітектор Дайнека. Будівництво планували завершити за чотири роки, але оскільки місцевість була болотиста, цей процес затягнувся – фундамент укріплювали дубовими палями. Крім того, підрядники затримували постачання матеріалів, а містом ширилися чутки, що генпідрядник Іса Яполутер привласнив частину коштів, виділених на собор.
Освячення нового собору Рівного відбулося 8 жовтня 1895 року. Його інтер’єр вражав пишністю, величчю та красою. Більшу частину коштів на оздоблення храму виділив граф Ігнатьєв. У популярній газеті того часу “Волинські єпархіальні відомості” писали, що в Києві, у художній майстерні О. Мурашка, замовили для храму головний триярусний іконостас. Усі ікони були скопійовані з творів великих художників.
Але не обійшлося без помилок – дзвіниця над головним входом не виконувала свого завдання, і дзвони було ледь чутно зі східного боку. Тому було вирішено добудувати дерев’яну дзвіницю неподалік від входу, але її вигляд зовсім не відповідав пишності храму. Тому у 1932 році її замінили на муровану дзвіницю.
Заборона на служіння, німецька окупація та загроза знесення
У 1921 році польська влада закрила Свято-Воскресенський собор, а богослужіння відновилися лише у 1931 році. У тому ж році його знову освятили.
Під час німецької окупації Рівного служіння у церкві не припинялися, але тиждень правили українською мовою, а наступний – старослов’янською.
Але на початку 1960-х років на долю собору випало ще одне випробування – радянська влада вирішила знести його, бо він нібито заважав реконструкції центру міста. На щастя, на такий радикальний крок місцева влада не наважилася, однак у 1962 році храм закрили. Натомість у нижній його частині зробили рибний склад, а на другому поверсі – музей космонавтики.
27 років тривала наруга над церквою, і лише у 1989 році, до святкування тисячоліття хрещення Русі, Свято-Воскресенський собор знову відчинив свої двері для вірян.
