Рівненщина – край, де ремесло поєднується з фантазією. Винахідливості місцевих мешканців можна лише позаздрити, адже тут навіть звичайний вулик можуть перетворити на… акваріум! Досвід мешканця Рівненщини Миколи Максимчука показує, що інколи найкращі винаходи народжуються не у лабораторіях, а на звичайному подвір’ї. А все починалося з простої ідеї: зацікавити онука бджолярством. У скляному вулику для бджіл, який створили у родині Максимчуків, поєднуються цікавість, спостережливість та любов до природи, пише rivne-future.com.ua.
Історія винаходу
Бджолярство – справа, яка передається у родині Максимчуків з покоління в покоління. Микола та Олена, які живуть у Тараканові, займаються бджолярством понад п’ятдесят років. У їхньому господарстві понад сотню вуликів, вони знають про бджіл практично все, але у 2017 році вирішили створити щось унікальне – скляний вулик. У такий нестандартний спосіб пасічники вирішили зацікавити та долучити онука Івана до сімейної справи.
Винахід пасічників з Рівненщини хоч і має дуже оригінальний вигляд, проте створений з любов’ю до працелюбних комах. Микола Максимчук розповів, що низ та верхівка цього скляного вулика створені з дерева для підтримки стабільної температури. Всередині конструкції встановлені рамки.
Акваріум для бджіл надає унікальну можливість безпечно поспостерігати за життям і кропіткою роботою бджіл. Цей процес зачаровує на години. Спочатку бачиш, як одна бджола вилітає з вулика, а інша повертається й виконує вербувальний танок – коливає животиком, показуючи родичам джерела нектару. Онук Миколи обожнює дивитися на впорядкований ритм життя маленьких комах та інколи не боїться навіть обережно їх торкатися. А Микола тішиться, що в його онукові також прокидається ця любов та інтерес до бджіл.
Проте не одразу Миколі та Олені вдалося змайструвати скляний вулик. З першої спроби вони зазнали невдачі. Коли Максимчуки везли перший прозорий вулик на виставку до місцевого будинку культури, він розбився в машині і майже сотня бджіл опинилася на волі. Микола згадував, що тоді різко загальмував і почув галас у салоні. На завідувачку клубу у Тараканові Тетяну та на Олену напали бджоли з розбитого вулика. Жінки одразу вибігли з машини, а за ними – рій комах. На щастя, все минулося без серйозних наслідків – Тетяна та Олена обійшлися лише декількома укусами. На виставку тоді вони все-таки доїхали, склеївши пошкоджене скло клейкою стрічкою. Випробування на шляху до виставки були не даремні – відвідувачі були в захваті від винаходу пасічників з Тараканова.
Бджолам у скляній домівці комфортно та безпечно. Щоб комахам не дошкуляло світло, пасічники накривають вулик шторами. Родині Максимчуків бджолярство приносить гарний дохід та смачний мед – з одного вулика збирають до 60-70 кілограмів врожаю. Також маленькі трудівниці допомагають підтримувати здоров’я. Микола Максимчук багато років практикує апітерапію – лікування бджолиними укусами. І зазначив, що про болі в спині забув назавжди.
Що відомо про бджолярство на Рівненщині
Рівненщина з давніх-давен вважається “медовим краєм”, адже на Поліссі бджолярство завжди було одним із найголовніших занять. Навіть назви деяких сіл на Рівненщині нагадують про бджолярський промисел наших предків – Пасіки, Воскодави, Бортниця.
Приватних пасік у нашому регіоні чимало, але точну цифру назвати складно – офіційної статистики немає.
Бджолярство на Рівненщині постійно розвивається. У господарствах бджіл тримають у нових, комфортних для комах вуликах. Є й такі пасічники, які добувають мед як тисячі років тому – методом бортництва. Рівненщина є одним із тих регіонів, де бортників найбільше. Бортництво буває лісовим та домашнім, і перший вид – це утримання комах у природних чи штучних дуплах дерев. Борті – це тип вулика, придуманий самою бджолою і максимально пристосований до її життєвого ритму.
