Часи йдуть, але дещо залишається незмінним – бажання мешканців міст весело провести вільний час із родиною або друзями у гарному мальовничому місці. На початку ХХ століття у Рівному було не так багато таких місць, тому сад “Селянка”, що у перекладі з польської означає “пастораль”, не мав відбою від відвідувачів. Про цей закинутий сад знає не кожен рівнянин, пам’ять про нього живе лише в архівах та бабусиних розповідях. Але колись рівняни дуже любили проводити тут свої вихідні, слухаючи конферансьє, аплодуючи знаменитим борцям і беручи участь у кумедних конкурсах, пише rivne-future.com.ua.
Історія “Селянки”
Розваги у Рівному в минулі часи не знали обмежень – що тільки не вигадували заклади, аби привабити більше гостей. Одним із найпопулярніших місць відпочинку у нашому місті у ХХ столітті був сад “Селянка”, який у тогочасних документах називали “спацеровий”, тобто прогулянковий. Відомо про нього зовсім небагато, лише деякі факти з розповідей старожилів та краєзнавців.
У Рівному 1920-х роках майже не було місць, де можна провести час із близькими, розважитися та помилуватися природою. Парк-сад князів Любомирських на Гірці був недоступним для широкого загалу, заміський гай Грабник радше підходив для усамітнення закоханих пар, аж поки там у 1933 році не зробили парк. Колишня князівська резиденція біля старого палацу також не приваблювала відпочивальників, адже потопала в болоті. Коли міська влада робила спроби облаштувати паркову зону, їй заважали то брак коштів, то земельні суперечки з власником Рівного князем Любомирським.
Як виник прогулянковий сад “Селянка-Пастораль” і хто його заснував, достеменно невідомо. Але деякі джерела припускають, що сад “Селянка” став популярним завдяки рівненському ресторану “Варшава”. Він знаходився на вулиці Шосовій, а з початку 1920-х років – на Третього Травня. Репутація у цього закладу була не найкраща, адже подейкували, що у “Варшаві” збиралися гульвіси та шукачі любовних пригод. У документах рівненської поліції, датованих 1923 роком, є рапорти і приписи щодо цього ресторану. Поліціянти звинувачували власників, що їхній заклад перетворився на забігайлівку, де артистки дозволяють собі занадто розкуту поведінку – співають непристойні пісні і сідають гостям на коліна. Такі розваги у Рівному у тогочасних закладах, звісно ж, траплялися, але про ресторан “Варшава” преса відгукувалась позитивно. У газетах писали, що власники закладу організовували цілком пристойні та цікаві розважальні програми у саду “Селянка”.
Орієнтиром, де приблизно знаходився сад, для рівнян може бути вулиця Некрасова. У середині 1920-1930-х років ХХ століття, коли сад фактично перестав бути місцем масового відпочинку, територію поступово віддавали під приватні садиби. На його місці спочатку виникли три вулиці – Селянка І, Селянка ІІ, Селянка ІІІ. Після подальшої забудови на їхньому місці пролягла вулиця Некрасова.
Розваги у рівненському саду
У “Селянці” завжди був натовп відвідувачів, щоправда, працював парк лише у весняно-літній період, тому що мав відкриту сцену і літній ресторан-кабаре. У найкращі часи свого існування, а це було протягом 1920-1924 років, сад приймав гостей не лише на виступи місцевих зірок та гру військових духових оркестрів. На сцені “Селянки” виступали заїжджі трупи з Росії, Польщі, Литви, якими на початку ХХ століття Рівне було переповнене.
Улюбленцем рівненської публіки був майстер розмовного жанру конферансьє Макс Бочковський. Також містяни відкладали усі свої справи заради виступів всесвітньовідомого богатиря Івана Піддубного на літній сцені “Селянки”. Рівненська акторка Алла Логошовець ділилася спогадами своєї бабусі про те, який ажіотаж спричинив приїзд Піддубного до нашого міста. Тоді, розповідала пані Алла, в саду було не пробитися від охочих подивитися, як легендарна особистість поїдає скло, піднімає зубами крісло з глядачем, жонглює гирями й демонструє інші свої надзвичайні можливості. Про виступ богатиря у Рівному писала також газета “Волинське слово” у 1924 році.
Неподалік від прогулянкового саду розташовувався однойменний бар, де рівняни збиралися, щоб потанцювати під оркестр. Бар існував аж до приходу до Рівного радянської влади.
ЗМІ про “Селянку”
Рівненський дослідник та небайдужий до історії рідного краю Едуард Палецький, гортаючи архів губернської газети, натрапив на стару мапу, яка позначає усі паркові зони тодішнього Рівного. Завдяки цій мапі вдалося зрозуміти, де були межі саду. Крім того, з газетних заміток, знайдених дослідником, дізнаємося, що у “Селянці” влаштовувалися гучні гуляння і було побудовано літню сцену, щоб привабити більше відвідувачів. Також у саду проводилися дуже оригінальні конкурси, наприклад, конкурс з призами на найбільші лисину і живіт, за жіночу красу, наймініатюрнішу жіночу ніжку і найвишуканіший капелюшок.
Також у “Селянці” проводилися й благодійні заходи, зокрема на користь Польського Червоного Хреста, єврейського спортивного товариства “Хасмонея”. Останньому було присвячено окреме гуляння (газета за 14 серпня 1923 року), на яке зібралося, як писали у “Волинському слові”, тисячі мешканців.
Розваги у Рівному не завжди закінчувалися добре. Газетярі нарікали на персонал саду, який не реагував на хуліганські витівки деяких нечемних відвідувачів, що заважало відпочивати іншим.
