Кожне місто дивує і надихає своїми визначними місцями. Винятком не стало і наше чарівне містечко Рівне. Пам’ятки архітектури нагадують і розповідають нам про минулі події, про життя королів та королев, панів і панянок, простих міщан та їх побут. Кожна будівля унікальна, створена за особливим проектом та відповідно до тогочасних манер та стилю. Не існує однакових замків, веж чи капличок. Кожне приміщення приховує таємниці, загадки, які приваблюють місцевих жителів та туристів. Науковці постійно мають вдосталь роботи, а екскурсоводи радо вітають бажаючих дізнатися цікаві факти про навколишні будівлі. Далі на rivne-future.
Замок Чарторийських
Краєзнавці рекомендують відвідати поблизу Рівного 500-літнє укріплення. За 23 кілометри на захід від міста колись процвітав розкішний Клеванський замок. Згадки про нього сягають ще ХV століття. До фортеці добиралися через чотириарковий кам’яний міст, оздоблений фресками. До наших днів збереглися фрагменти двох п’ятикутних веж, товщина стін яких сягає 4 метрів. Історики розповідають про існування третьої вежі, проте вона не вціліла до нашого часу. Замок височів над річкою Струбла, а вежі виконували оглядову функцію та перешкоджали вторгненню ворогів.
У силу обставин на цьому місці облаштовували і лікарню, і колегіум, і гімназію, і духовне училище. Найбільше укріплення постраждало в роки Першої світової війни, адже стало ветеринарним евакуаційним пунктом. Впродовж ХХ ст. тут був притулок для безхатченків, школа, інтернат для сиріт. Востаннє на території фортеці розмістили лікувально-трудовий профілакторій для алкозалежних. У 1988 році замок закрили і з тих пір лише руїни нагадують про його існування. Були розмови створити тут готель, але так і лишилися на рівні балачок.
Надбання князів Острозьких
Декілька століть серед жителів нашого регіону популярністю користувалося прислів’я: «Багатий, як Острозький». Недаремне, адже Костянтин Василь Острозький володів величезними маєтками у Речі Посполитій і своїм багатством міг поступитися хіба що польському королю. Магнат був настільки успішним, що навіть претендував на престол, проте належність до православної віри стала на заваді.
В Острозі неподалік від Рівного збереглися чотири споруди архітектурного комплексу, які постійно приваблюють туристів та студентів. Подивитися на Вежу Муровану, Богоявленську церкву, Круглу та Надбрамну башти з’їжджаються з усієї Рівненщини та навколишніх населених пунктів. Екскурсоводам є чим здивувати відвідувачів.
Найдавнішою серед всіх є Вежа Мурована. Її особливо бережуть і відносять до житлових замків рідкісного типу – донжонів. Це укріплення, яке водночас виконувало оборонну функцію і слугувало житлом. У стінах нижнього ярусу зберігали продукти. Також тут був глибокий колодязь.
Будівництво Богоявленської церкви розпочали після розгрому московського війська під Оршею. Костянтин Іванович Острозький видав наказ спорудити православний храм на честь перемоги над ворогом. Ціле століття духовна святиня була найпомітнішою серед інших церков Волині, Галичини та Поділля. Згодом її потіснила Успенська церква у м. Львів.
Церква святої Трійці у Межирічах
Недалеко від Острога розташоване село Межирічі. Всього за декілька кілометрів тут знаходиться церква, яку вважають реплікою Богоявленського собору. На початку ХVII ст. останній представник роду Острозьких Януш прийняв католицизм і церква перейшла до католицького ордену францисканців.
Зараз Свято-Троїцький Межиріцький чоловічий монастир вражає своїм зовнішнім виглядом. Він більше схожий на замок, ніж на духовний храм. Композиція із позолоченими куполами і гостроверхими вежами видніється здалеку та дивує глядачів зблизька своєю величністю.
Новомалинський замок
За 10 км від Острога в селі Новомалин можна відвідати ще одну пам’ятку архітектури, яка розповідає нам про минуле. Тут збереглися фрагменти замку-палацу, який мав п’ятикутну форму, а в кожній вершині розташована була вежа. До наших днів найкраще збереглася вежа, яку свого часу перетворили на каплицю в неоготичному стилі і має вона загострений купол.
У ХIХ ст. замок перебудували на палац і ще через деякий час прикрасили скульптурами Томаша Оскара Сосновського. До слова, йому і належав маєток.
Дерманський монастир-фортеця
Про Дерманський монастир збережено чимало фактів. Розташована святиня на відстані 40 км від Рівного на пагорбі і захищена стінами та ровом. Це комплекс з декількох споруд. Найстаріші з них: надбрамна вежа-дзвіниця та корпус монаших келій. Крім того, сюди належить і Троїцька церква, побудована в ХVII ст., яка збереглася донині. Зовні це тричастинний прямокутний храм. Такий стиль вважається рідкісним прикладом побудови православних церков.
Унікальністю виділяється і надбрамна вежа-дзвіниця. Спочатку вона слугувала оборонною спорудою, а її нижні яруси виникли ще на початку появи монастиря-фортеці. Перший ярус функціонував як проїзд на територію через міст, що раніше підіймався. На четвертому ярусі зберігали зброю. У ХIХ ст. вежу добудували і перетворили її на дзвіницю.
Корецький замок
М. Корець знаходиться на відстані 70 км від Рівного в сторону Києва. У невеличкому місті туристів приваблюють руїни фортеці. Корець славиться й тим, що тут жив перший виробник української порцеляни. Місцевий замок мав в’їзну браму з годинниковою вежею. Вони слугували в’їздом до фортеці, адже тут був кам’яний міст, яким можна було подолати глибокий рів і добратися до товстих мурів.
Одноповерховий палац в давнину був дуже красивим, за описами науковців. Тут розташувався просторий вестибуль та влаштовували незабутні бали. Особливого шарму такій залі надавали просторі вікна.
Господарем Корецького замку був Юзеф Чарторийський. Завдяки йому нагодилося виробництво виробів із фарфору, а пізніше – із порцеляни.
Згодом залишки комплексу постраждали внаслідок пожежі, що виникла через нечищений димохід.
Палац Стецьких
Майже за три десятка кілометрів від Корця розташоване село Великі Межирічі. У населеному пункті свого часу спорудили під керівництвом Яна Стецького двоповерховий палац у класицистичному стилі. Центральна частина складалася з вестибюлю, їдальні, покоїв та більярдної. Звичайно, тут також влаштовували незабутні бали, для яких відвели найпросторішу кімнату. До неї гості піднімалися східцями. Стіни до зали прикрашали розписи, а в самому приміщенні милували око зимові та літні пейзажі. Частину такого мистецтва можна побачити й зараз, адже ця краса збереглася до наших днів. Палац прикрашав навколо ботанічний сад, де влаштовували прогулянки та душевні розмови.
Дубенський замок
Подолавши 47 км від обласного центру туристи опиняються на руїнах Дубенського замку. Основними будівлями історичного об’єкту є два бастіони, центральний в’їзд через міст на територію палацу та сам палац. Спочатку споруду захищали рів та мури навколо. В результаті останньої реконструкції зовнішній вигляд дещо змінився. Збереглися німфи та бог вина в банкетній залі. Це нагадує відвідувачам про розкішні розваги, що в минулому влаштовували щедрі господарі замку.
Садиба науковця, що намагався зважити світло
На відстані 20 км від м. Дубно збереглися до нашого часу будинки садиби Ходкевичів. Над річкою Іква проживав генерал Олександр Ходкевич. Він прославився жагою знань в області хімії і часто дивував своїми винаходами. Генерал намагався донести, що світло має вагу і всіляко працював над доведенням цієї теорії. Також шукав нові способи видобутку солі і виробництва пива.
Ходкевич закривався у павільйоні, де годинами сидів над своїми дослідами. Це місце отримало назву «Філософський будиночок». Споруду можна побачити і зараз, проте переобладнану в ресторан.
Також збереглася літня їдальня, яка водночас слугувала музичною залою. Тут розміщувався оркестр і через отвори в стінах музика лунала для слухачів верхньої зали. Головному палацу комплексу не судилося вціліти, лише зберігся флігель. Це додаткове приміщення, в якому проживали члени родини Ходкевичів. По праву споруді присвоюють звання одного з найкращих зразків класицизму в Україні.
Козацькі могили – єдина на весь світ церква з іконостасом просто неба
Унікальний об’єкт розташовано на відстані 40 км від Млинова. Тут російські монархісти кожного року влаштовували пам’ятні богослужіння за загиблими козаками та селянами у Берестецькій битві. Збиралися багато прочан, а щоб всі охочі могли розміститися, архітектору прийшов на думку геніальний план. За його наказом створили церкву, будівля якої слугувала вівтарем. Саме так змогли десятки тисяч прочан знаходитися на великій території одночасно. В храмі просто неба служили сотні священників.
Будівля налічує три яруси, у найнижчому з яких зберігаються рештки людських тіл у спеціальній гробниці. До церкви-пантеону перенесли дерев’яну Михайлівську церкву і весь комплекс обгородили мурованою стіною з рівчаком. Тепер споруда нагадує козацький табір.
