Архітектура Рівного надзвичайно контрастна. На вулицях міста зустрічаються як збережені перлини архітектури, так і втрачені назавжди пам’ятки. Наприклад, у старій напівзруйнованій будівлі на вулиці 3 Травня вже складно впізнати ошатний Будинок жовніра, якою колись була ця будівля. У XX столітті Будинок польського жовніра був окрасою комплексу військового містечка у Рівному. Тут веселилася рівненська молодь, а польські офіцери чарували місцевих панянок військовою виправкою. Але після стількох років це все залишилося ніби у тихій пам’яті порожніх стін цієї будівлі, пише rivne-future.com.ua.
Відпочинок для військових
У другій половині XIX століття на західній околиці Рівного розгорнулося масштабне будівництво військового містечка. Перші будівлі звели біля повороту на вулицю Дубенську, де раніше розташовувалася придорожня корчма. Навколо солдатських казарм формувалася інфраструктура – водонапірна башта, лазня, шпиталь, стайні, великий і малий зали для муштри і парадів. Коли у Рівному встановилася влада Другої Речі Посполитої, розбудова військового містечка стала одним із головних завдань.
Проте разом із цим виникла проблема – зростання мережі будинків терпимості. По сусідству з військовим містечком утворився цілий квартал “червоних ліхтарів”, де жінки легкої поведінки надавали інтимні послуги військовим. Дійшло до того, що гарнізонне керівництво геть втратило контроль над дозвіллям підлеглих, і нарікання щодо розваг військових стали масовими. Тож про відпочинок солдатів вирішили подбати, і у 1920-х на одній із головних вулиць Рівного – 3 Травня – у військовому містечку звели Будинок польського жовніра імені Юзефа Пілсудського.
У Будинку жовніра був кінозал, який за потреби трансформувався у танцювальний, – для цього необхідно було просто прибрати крісла. На невеликій сцені військових та містян часто розважали аматорські колективи, а танцювальні вечори супроводжував духовий оркестр, який грав на балконі. Також там був буфет, але його закрили за часів СРСР.
Будинок жовніра став місцем, де своє дозвілля проводили не лише військові, а й звичайні містяни. Наприклад, щороку з нагоди Різдва там влаштовували свято з ялинкою для дітей із малозабезпечених сімей, організоване військовими. У Будинку жовніра відбувалися різноманітні загальноміські урочистості з нагоди державних свят. Також там проводилися благодійні вечірки та бали-маскаради у супроводі військових духових оркестрів. Незаміжні дівчата намагалися не пропускати цих подій, адже там можна було знайти собі чоловіка. Вийти заміж за військового у ті часи було доволі престижно. Особливою популярністю у рівненських панянок користувалися улани польської армії. Штаб 21-го полку Надвіслянських уланів розташовувався якраз навпроти Будинку жовніра.
За радянських часів у штабі організували музей бойової слави. Ця будівля, як і Будинок жовніра, потребує захисту від руйнування та реставрації.
Подальша доля Будинку жовніра
У 1960-ті роки Будинок жовніра був популярним серед молодих людей Рівного. Хоч дехто вважав тамтешню музику несучасною, а танцювальні вечірки занадто консервативними, вечорами там завжди збиралося багато людей. Крім того, вдень там можна було подивитися фільми для дітей, а ввечері – для дорослих.
Всередині цієї відомої будівлі також були кімнати для роботи гуртків для солдатів-строковиків та дітей військовослужбовців, які проходили службу у Рівному.
У роки СРСР будівлю хоч якось підтримували у задовільному стані, але з середини 1990-х її віддали приватним орендарям. Деякий час там був нічний клуб “Маршалл”, який згодом припинив роботу, і будівля виявилася закинутою.
Будинок офіцера, як він став називатися після 1939 року, є будівлею з елементами неокласицизму – характерними для того періоду, у цьому стилі у ті роки зводили більшість адміністративних будівель. Його внесено до Переліку нововиявлених об’єктів культурної спадщини як об’єкт архітектурної спадщини.
