Як і кожне українське місто Рівне має свої унікальні архітектурні символи. Вони наче візитівка для гостей і наче рідне обличчя для рівнян. Деякі з них мають багатовікову історію і зуміли вберегтися попри буремні історичні події, пише rivne-future.com.ua.
Свято-Воскресенський кафедральний собор
Цей православний храм знаходиться в самісінькому центрі Рівного. Історія виникнення святині сягає XVIII століття. У 1731 році дерев’яну Свято-Воскресенську церкву було побудовано навпроти Будинку побуту. У 1881 році тут спалахнула пожежа – загорілась дерев’яна будівля міської пошти. Полум’я перекинулось і на сусідні об’єкти, в тому числі і на церкву.
В результаті пожежі головний храм міста згорів. Рівнянам довелося ходити в інші храми для молитви, а на місці згорілої Свято-Воскресенської церкви люди встановили дерев’яний хрест, а на свята приносили до нього квіти.
Нова історія Свято-Воскресенського собору розпочалась у серпні 1890 року. Храм вирішили побудувати з нуля. Для цього навіть обрали нове місце – центр Рівного. Раніше на цьому місці була дерев’яна церква Воскресіння Христового, заснована княгинею Марією Несвицькою-Рівненською. Церква була спалена під час монголо-татарської навали.
Відомо, що на закладенні будівництва нового храму був присутній російський імператор Олександр III разом з членами своєї родини. Імператорська сім’я приїжджала на оглядини Тараканівського форту (поблизу Дубного), після чого заїхала в Рівне. За переказами, імператор Олександр III заклав першу цеглину у фундамент майбутньої церкви і поклав срібні та золоті монети.
Розробив проект нового храму архітектор на прізвище Дайнека. На будівництво церкви було виділено 86 тис. рублів. Освячення новозбудованого храму відбулось 1895 року, після чого він відкрив свої двері для прихожан.
За часів Радянського Союзу церкву хотіли знести. Радянська влада хотіла побудувати на місці святині торговий центр. У 60-х роках XX століття у приміщенні собору діяв музей космонавтики та наукового атеїзму, а у нижній частині організували рибний склад.
Лише напередодні розпаду Радянського Союзу, у 1989 році Свято-Воскресенський собор знову відкрив свої двері для вірян.
Костел святого Антонія
Споруда є однією з найвпізнаваніших пам’яток архітектури Рівного. Коли саме розпочалось будівництво костелу точно невідомо. За одними даними, процес будівництва стартував у 1858 році, за іншими у 1868 році. Костел св. Антонія був зведений на місці попередніх римо-католицьких святинь. Будівництво костелу було завершено у 1899 році, а розписи та оздоблення об’єкту тривали майже до кінця 20-х років XX століття.
Цікаво, що з самого початку існування костел мав шпилі і тривалий час був найвищою спорудою міста.
Після Другої світової війни радянська влада демонтувала шпилі і верхній ярус кутових веж. Майно костелу було розграбовано, а ксьондза (священика) було вислано в Казахстан. За часів Радянського Союзу будівля використовувалася в якості кінотеатру.
У 1987 році тут відкрився зал камерної та органної музики.
Свято-Успенська церква
Храм відомий тим, що є однією з найстаріших споруд у Рівному та є пам’яткою архітектури національного значення. Свято-Успенська церква повністю дерев’яна, для її спорудження не використовувались металеві цвяхи. Святиня була побудована у 1756 році і збереглася до нашого часу в неушкодженому вигляді. Певний час церква була греко-католицькою. За переказами, в храмі молився один із лідерів Коліївщини Іван Гонта перед битвами з польською владою.
У 60-х роках XX столітті церкву ледве не спіткало знесення. Радянська влада хотіла побудувати на місці храму гуртожиток. На щастя, ці плани не втілились в життя. І уже в 1979 році Свято-Успенська церква отримала статус пам’ятки архітектури національного значення.
Рівненський обласний краєзнавчий музей
Рівне складно уявити без краєзнавчого музею, який теж має статус пам’ятки архітектури національного значення. Музей розташований в центральній частині міста. Будівля музею була зведена у 1839 році і спочатку використовувалась, як приміщення для Рівненської чоловічої гімназії.
Офіційною датою заснування Рівненського краєзнавчого музею вважається лютий 1940 року. В період німецької окупації музей припинив своє існування. Приміщення будівлі зайняли окупанти, а музей перемістили до невеликого будинку по вулиці Короленка (район Майдану Незалежності).
Однак і після звільнення Рівного від нацистів музей ще не скоро зміг повернутися в приміщення колишньої чоловічої гімназії. Лише у 1975 році музей знову «переїхав» в приміщення колишньої чоловічої гімназії.
У Рівненському обласному музеї зберігаються скарби давньоруських срібних прикрас XII-XIII ст., твори волинського іконопису, предмети козацької доби, унікальний гербарій рідкісних рослин Рівненщини та багато чого іншого. Загалом у фондах музею налічується близько 298 тис. експонатів.
Рівненський обласний музично-драматичний театр
Сучасна будівля Рівненського обласного музично-драматичного театру, без сумнівів, є однією з візитних карток міста. Драмтеатр часто зображують на сувенірній продукції.
Знаходиться музично-драматичний театр в центрі міста – на Театральній площі. Театр був заснований у 1939 році, однак уже через два роки з початком німецької окупації міста припинив свою роботу. Відновлення робити театру відбулося у 1944 році, після звільнення Рівного від нацистів. Впродовж багатьох років театр працював у приміщенні будинку культури будівельників. На початку 60-х років театр переїжджає у новозбудоване приміщення. Однак у 1978 році у театрі сталась пожежа, після чого актори знову повернулись до попередньої локації – будинку культури будівельників.
Лише у 1983 році рівненській театральній трупі вдалось повернутись у відбудоване приміщення.
Костел Петра і Павла
Цей римо-католицький храм був збудований середині 30-х років XX століття. Будівля побудована в стилі конструктивізм. Спорудження храму відбувалось в часи коли Рівне входило до складу Польщі.
Після Другої світової війни костел закрили, а в його приміщенні облаштували спортзал та офіс. Лише у 1991 році, після здобуття Україною незалежності, храм був повернутий вірянам.
Колона Божої Матері
Скульптура Божої Матері знаходиться в центрі Рівного, неподалік Свято-Воскресенського собору. Не дивлячись на те, що пам’ятний знак був встановлений у 2003 році, він має значно давнішу історію. Колону звели на місці попередньої архітектурної пам’ятки, знищеної радянською владою у 1952 році.
Вперше колону Божої Матері на цьому місці встановили в далекому 1770 році. Тоді містом ширився мор – люди помирали сотнями. Жителі міста вирішили зібрати кошти і встановити скульптуру Богоматері, щоб вона охороняла Рівне від нещасть. Цікаво, що як тільки містяни реалізували свій задум – недуга почала відступати. Тоді містом пішли розмови, що Божа Матір почула молитви рівнян і зглянулась над ними.
Через 75 років місто знову стикнулось з тяжким недугом, який забирав життя людей. На цей раз Рівним розповсюджувалась холера. Пам’ятаючи про диво, яке сталось понад 70 років, містяни знову вирішили звернутись в молитвах до Божої Матері, а також відреставрувати колону.
Скульптуру Богоматері вважали святинею і католики, і православні. На жаль, історія не зберегла ім’я скульптора, який спорудив колону.
В 1952 році радянська влада демонтувала колону. Досі лишається невідомим, куди вивезли улюблену статую багатьох містян.
Однак в роки незалежної України, в 2003 році колона Божої Матері знову з’явилася в місті. Нову скульптуру виготовили максимально схожою на попередню. Над трьохметровою колоною працював скульптор Володимир Стасюк та архітектор Леонід Закревський.
Звичайно, це не весь перелік архітектурних символів Рівного. Але всі вищезгадані пам’ятки архітектури, без сумнів є найбільш впізнаваними та відомими. Саме з ними у багатьох людей асоціюється місто Рівне.
