Ця споруда могла б стати однією з архітектурних перлин Рівного з гарною історією, однак на жаль, була зруйнована під час бомбардування міста у роки Другої світової війни. Поява рівненського театру Зафрана ознаменувала новий етап у культурному житті міста. За право виступати на його сцені конкурували десятки місцевих та приїжджих театральних труп. Цю історичну будівлю звів шанований підприємець та меценат з Рівного Арія Лейба Іолевич Зафран на місці згорілого у 1906 році дерев’яного театру. Театр Зафрана у Рівному був другим театром, збудованим у Волинській губернії, пише rivne-future.com.ua.
Яким був театр Зафрана
За свідченнями істориків, рівненський театр Зафрана був однією з найкрасивіших будівель старого міста. Він був зведений у стилі модерну, як і більшість споруд на вулиці Гоголівській, де розташовувався театр. Містяни спостерігали за його будівництвом впродовж двох років, тож щойно двері закладу відкрилися для відвідувачів, усі ринулися подивитися, що ж там всередині.
Урочисте відкриття театру Зафрана відбулося 2 лютого 1908 року розпочалося виставою “Гейша” та українською постановкою “Вечорниці”. Це була неабияка подія для провінційного Рівного, тож на відкритті був аншлаг. А подивитися справді було на що.
Всередині будівля була облаштована за найсучаснішими тогочасними технологіями. На той час приміщення рівненського театру було одним з найкраще обладнаних на всій Волині. Глядацька зала вміщувала 400 осіб і мала 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балконів і 3 ряди галереї. До партеру вниз вели вишукані кам’яні сходи, оскільки розташовувався він нижче нульового рівня відносно навколишньої території. Це було зроблено не просто так, а щоб розширити простір зали, адже в ті часи в Рівному зводити будинки вище двох поверхів було заборонено.
У приміщенні театру Зафрана була чудова акустика, тому акторів було добре чути навіть на “гальорці”. Адміністрація дбала і про комфорт глядачів, опалюючи приміщення у холодну пору року. Проте рівненська тогочасна преса вщент розкритикувала театр у день відкриття, незважаючи на схвальні відгуки про гру акторів. Наприклад, у газеті “Волынская жизнь” писали, що пан Зафран занадто поспішив з відкриттям закладу, а тому приміщення, на думку журналістів, нагадувало підвальну, сиру будівлю. А сильно натоплені печі їх не вразили – критики заявляли, що через це у театрі було занадто душно.
Улюблене місце рівнян
Проте жодна критика у пресі не могла завадити рівнянам полюбити театр Зафрана. Зовсім скоро заклад не лише здобув статус першого рівненського стаціонарного театру, а й зажив слави улюбленого місця відпочинку містян та центру культурного життя Рівного в першій половині ХХ століття.
Гастрольні колективи, які приїжджали до Рівного, мріяли виступити на сцені театру Зафрана, а ще тут відбувалися головні міські урочистості. На його сцені виступало багато видатних особистостей, зокрема Михайло Донець, перший народний артист УРСР, який згодом був репресований радянською владою, трагік Мамонт Дальський, примадонна імператорських театрів Ольга Демидова. Також із цим місцем був тісно пов’язаний рівненський викладач та художник Георгій Косміаді. Він був актором, зіграв головну роль у виставі “Борис Годунов”, а також створював декорації для постановок.
У 1930-х роках театр розширили і у ньому з’явився кінозал. Відтоді не лише театральні постановки, а й кіноновинки рівняни могли переглянути в одному місці.
У 1939 році радянська влада, яка прийшла до Рівного, конфіскувала майно у родини Зафранів, націоналізувала приміщення театру і перетворила його на Будинок Червоної армії. Під час німецької окупації театр відновив свою роботу, у ньому виступали кабаре-групи та мандрівні театральні трупи. Окупаційна влада відреставрувала фасад будівлі, змінила освітлення, а на першому поверсі театру облаштувала ресторан “Театральний”, щоправда, він був доступний лише німцям.
Театр був зруйнований німецькою бомбою у 1944 році. Пізніше міська будівельна комісія визнала його таким, що не підлягає відбудові.
