Рівне – це місто, де проживає багато християн. Тому і не дивно, що коли в’їжджаєш в обласний центр, то на горизонті одразу ж майорять золотаві та ошатні верхівки храмів. У Рівному, до наших днів, майже у первозданному вигляді, зберігся найдавніший храм, який “бачив” і хороше, і погане, оповитий легендами, таємницями, міфами та має сакральні реліквії. Чому у майже первозданному, чому святиня втратила свою автентичність, які таємниці та цікаві факти приховує церква спробували розібратися журналісти rivne-future.com.ua.
Свято-Успенська церква – візитівка старого Рівного?
У Рівному найдавнішою культовою спорудою є Свято-Успенська церква, унікальна аура якої формувалася століттями. Не дивно, що закохані пари хочуть взяти шлюб саме у стінах цього храму, зведеного приблизно три століття тому. Разом з тим, особлива церква потроху втрачає свою первозданну автентичність. Більше тут.
Рівне має не так багато архітектурних пам’яток, але цей храм є не лише дивом стародавньої Волинської дерев’яної архітектури, що показує для нинішнього покоління риси народного будівництва. Церква була візитівкою старого міста, місцем, куди обов’язково хотіли завітати гості Рівного. З давніх церковних книг, які дійшли до нашого часу, відомо, що святиня завжди залишалася осередком українських православних традицій. Хоча, деякий час була і греко-католицькою.
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_6387161a4efaa.jpg)
Легенди про стародавній храм
Будівництво Свято-Успенської церкви завершилося у 1756. Того ж року її було освячено. А от рік початку будівництва та чи була у церкви попередниця чи будували з “нуля” і досі невідомо. Проте, деякі рівненські краєзнавці мають гіпотезу, що Свято-Успенську церкву звели на кам’яному фундаменті колишнього храму. Унікальна культова споруда, єдина із вцілілих у нашому місті пам’яток архітектури “виросла” 266 років тому на вулиці Омелянівській. Тоді це місце ще не входило до складу Рівного, а знаходилося у його передмісті. Вулиця вела до села Велика Омеляна. Саме тому церкву ще називали Омелянівською. Потім – Шевченківською (за сучасною назвою вулиці). Згідно письмової згадки 1798 року про святиню, вже тоді її парафія у Рівному складалася із 71 дворів з населенням у 160 чоловіків і 165 жінок. До її складу також належало село Тютьковичі з 36-ма дворами.
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_6387161e0da4e.jpg)
За історичними документами, будівництво церкви фінансували місцеві прихожани. Цікавий факт – Свято-Успенський храм звели без застосування жодного цвяха. Сучасні історики та знавці архітектури вважають цю технологію, як для тих часів, унікальною. Але, як відомо, в давнину чимало церков будували без цвяхів.
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_63871623b864a.jpg)
Не дивно, що храм оповитий кількома легендами. Згідно переказів, у Свято-Успенській церкві молився і отримав благословення зі своїми побратимами Іван Гонта (очільник гайдамаків, один із ватажків Коліївщини – повстання проти релігійного, національного та соціального гніту, що сталося у 1768 на території Правобережної України). Молилися вони перед тим, як відправитися на бій з польською шляхтою.
У прибудові (притворі) церкви досить тривалий час перебувала особлива річ – “цепь устоев моральних” – фрагмент ланцюга, яким у XVIII столітті гріховних перед церквою прихожан приковували для публічного покаяння та демонстративного уроку для інших людей. Священики, які наразі відправляють службу у храмі, кажуть, що того ланцюга на території вже давно немає. Коли, і за яких обставин він зник, теж невідомо. Та й загалом чи правдива ця історія, чи вигадка важко сказати, адже за їхніми словами такий атрибут та спосіб покарання не властиві православній церкві.
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_63871626c21b8.jpg)
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_63871629e999d.jpg)
Згідно історичних джерел, стіни храму не було розписано. Дерев’яний іконостас у стилі барокко з елементами різьби та розпису іконописними золотими та срібними фарбами виготовив у 1784 році невідомий майстер у санкт-петербурзі. Розписи, які можна побачити зараз, з’явилися на стінах церкви у 80-ті роки минулого століття. У Свято-Успенській церкві є свої святині – старовинні ікони. Проте, за розповідями настоятеля храму, точної інформації про те, чи належали вони саме церкві немає. А все тому, що в радянську епоху, під час закриття храмів у Рівному, багато ікон звозили в приміщення діючої на той час церкви.
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_6387162d61964.jpg)
Разом з тим, кілька рівненських краєзнавців, спираючись на старовинні легенди та перекази, стверджують, що найстаріша ікона (1790 рік), яку можна побачити і нині, належить саме Свято-Успенській церкві. У 2019 році священик храму розповідав, що мова йде про ікону, на якій зображено Божу Матір. Цікаво, що на сайті “Українська церковна архітектура” найстарішою святинею рівненського храму є зовсім інша ікона. А саме, ікона XVIII століття, де зображено Богородицю з дитям.
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_63871630e0808.jpg)
Як рівняни рятували церкву від радянської влади
За майже трьохсотрічну історію свого існування церква Успіння Пресвятої Богородиці пережила безліч лихих і трагічних годин. Її не змогли зруйнувати ні масштабна пожежа у Рівному, яка сталася наприкінці XVIII століття, ні панування Польщі, ні бомбардування під час Другої світової війни. Хто як не радянська рада змогла посміти зазіхнути на святиню. На початку 1960-х років під час реконструкції міста Кавказ комуністи прийняли рішення знести церкву з лиця землі. Тому що там мала б з’явитися дорога до залізничного вокзалу. Разом з тим, неподалік планували звести нову будівлю обкому партії (зараз – Рівненська обласна військова адміністрація). Таким чином, церква аж ніяк не вписувалася у їхні майбутні плани.
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_638716348840e.jpg)
Уявляєте, на її місці мав з’явитися гуртожиток текстильного технікуму. До цього все йшло, якби проти знесення святині не стали старожили Рівного, які з давніх давен проживали біля храму та постійно його відвідували. Родини Либаків і Лукашевичів, художник Федір Жилінський, члени церковної “двадцятки” стали постійними “гостями” партійних кабінетів, ходили до уповноваженого обкому партії у справах релігії, тільки щоб відстояти та вберегти від знищення церкву. Робили все, що було у їхніх силах: писали листи у відповідні інстанції, збирали підписи рівнян під проханням не руйнувати храм. І це подіяло – радянська влада не змогла знести Свято-Успенську церкву у Рівному.
Цікавим фактом є те, що багато років, біля церкви у Рівному проживав відомий і шанований на Волині травознавець, лікар народної медицини, автор перших в Україні книг з травознавства, один із колишніх настоятелів храму – протоієрей Михайло Носаль. У 2001 році на подвір’ї рівненського храму, біля старовинної дзвіниці на його честь було встановлено та освячено пам’ятний знак.
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_63871637db075.jpg)
Чому храм у Рівному втрачає свою автентичність
Рівненська Свято-Успенська церква із дзвіницею з 1979 року має статус пам’ятки архітектури національного значення. До 250-річчя храму, яке у Рівному відзначали в 2006 році там було проведено чимало капітальних ремонтно-реставраційних робіт: навколо церкви з’явилася нова металева огорожа; внутрішні стіни оббили водостійкою фанерою; поклали паркет з гідроізоляцією; замінили електропроводку; провели газ і опалення. Зовні храм пофарбували та покрили новою бляхою. Здавалося б такі зміни тільки на краще, але свій первозданний вигляд церква частково втратила.
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_6387163b4dee6.jpg)
“Рідне” покриття церкви – гонт (дерев’яні дощечки). Їх згодом замінили на бляшане покриття. Прикро, але нині дах практично повністю вкрили “позолотою”. А це покриття зовсім не притаманне подібним храмам, що і порушило його автентичність. Наразі святиня перебуває під опікою церковної громади.
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_6387163e91059.jpg)
Звісно, на перший погляд подвір’я і сам храм виглядають охайно, доглянуто, але…Якщо взяти до уваги світлини церкви 1930-х та 1990-х років, то можна помітити колосальну різницю у зовнішньому вигляді. У дзвіниці немає дверей, які виходили у бік вулиці Шевченка, віконниці верхнього ярусу дзвіниці наразі “зашиті”. Хоча, спершу, вони були відкритими. Колись дзвіниця мала п’ять дзвонів, на одному з яких було зображено Божу Матір і розп’яття Христа. Вага цього дзвону була 375 кілограмів, інші – від 7,5 до 150-ти кілограмів. Наразі, на дзвіниці лишився тільки один дзвін, встановлений у 1979 році.
![](https://rivne-future.com.ua/wp-content/uploads/sites/17/2022/11/img_63871641cf361.jpg)
На жаль, на даху самої церкви “виросли” два додаткові маленькі куполи. За це “архітектурне диво” історики та науковці і досі картають перебудовників. Тому що спершу церква була однокупольною. Саме це і було, колись, родзинкою споруди. Сучасні ж церковники “покращили” храм-пам’ятку самовільно, тим самим знехтувавши його статусом. Пояснення вчинку вражає. Настоятель храму о.Борис вважав, що “нічого такого в цьому немає”, бо він, мовляв “знає, якою має бути церква”.
Держава могла б виділити кошти на утримання та збереження унікальної для Рівного історичної архітектурної споруди та, принаймні, цікавилася, які жахливі “реконструкції” роблять церковники. Останні ж саме і стверджують, що держава абсолютно не фінансує утримання храму, а лише обмежилася встановленням на стіні церкви дошки з вказанням, що це пам’ятка архітектури. Тому, питання: “Чи побачать рівняни у первозданному вигляді місцеве диво давньої архітектури, яке не змогли зруйнувати ні стихія, ні війни, ні зла воля бездуховних керівників? Чи місто, яке не багате на пам’ятки давньої архітектури, втратить і цю – унікальну?” покаже час.