Рівненська телевежа є важливою частиною телекомунікаційної інфраструктури міста та одним із символів Рівненщини, пише сайт rivne-future.com.ua. Її історія починається ще в радянські часи, коли стала актуальною потреба в централізованому поширенні телевізійного сигналу на території України. Поява Рівненської телевежі поклала початок розвитку місцевого телебачення.
Як та коли з’явилася Рівненська телевежа
Суцільнометалеву просторову ґратовану конструкцію висотою 240 метрів почали будувати у 1962 році. Вважалося, що щогла буде заважати літакам, що злітають та приземлюються у рівненському аеропорту. Через це розташувати її вирішили за 15 км від Рівного у селі Антопіль.
Через 5 років після початку будівництва телевежа, яку назвали Рівненською ретрансляційною телевізійною станцією (РТС), була здана в експлуатацію. Офіційне її відкриття відбулось у день 50-річчя Жовтневої революції 7 листопада 1967 року.
Коли телевежа почала працювати, з’явилася можливість приймати телерадіопрограми не тільки на більшій частині території Рівненщини, але й частково в інших областях:
- Волинській;
- Хмельницькій;
- Житомирській;
- Тернопільській.
Навіть деякі райони Мінської області приймали теле- та радіосигнал з Антополя.
Обладнання Рівненської телевежі дозволило транслювати кольорові телепередачі. Правда, деякі з них все ще були чорно-білими. Та й кольорових телевізорів на момент початку експлуатації Рівненської телевежі було 3 на всю область:
- в Антополі;
- в обласному виконавчому комітеті;
- в обласному комітеті Комуністичної партії.
Телевізійний передавач, як і решта обладнання, яким оснастили Рівненську телевежу було потужнішим, ніж в Останкіно. Воно й досі використовується працівниками ретрансляційної телевізійної станції.
Які виклики довелося подолати першому керівнику рівненської РТС на етапі її будівництва
Уродженець Сарненщини Федір Йосипович Наконечний, якого називають батьком рівненського телебачення, очолював РТС в Антополі протягом 30 років з 1967 по 1997. Він є не тільки фахівцем у сфері зв’язку та телебачення, а ще й творчою людиною. Наконечний пише вірші та пісні. А ще він є автором книги «Телевізійними стежками». В ній Наконечний розповідає про становлення рівненського телебачення та будівництво телевежі в Антополі.
У своїй книзі Федір Йосипович описав серйозні, хоча й певною мірою курйозні проблеми, які йому як спеціалісту з технічного нагляду за будівництвом телевежі доводилося розв’язувати. У 1966 році телещогла в Антополі ще не була готова, але на цьому етапі вже мав розпочинатися монтаж передавачів. Красноярський завод на той час вже виготовив антени для Рівненської телевежі та мав передавати їх в Антопіль. Однак виявилося, що проєктувальники не врахували те, що рівненська щогла сучасніша, ніж більшість в СРСР. Антени радіомовних передавачів старого зразка, які виготовив Красноярський завод, для неї не підходили.
Перед Федором Наконечним поставили завдання знайти вихід з ситуації. Найближча телевізійна станція, де такі антени були встановлені на сучасній телещоглі, розташовувалась у білоруському місті Слонім.
Колеги дозволили заміряти та зробити ескізи потрібних кріплень гостю з Рівненщини. Проте Наконечний мав сам лізти на 300-метрову вежу. Для таких робіт потрібен був спеціальний дозвіл, який передбачав відключення передавачів, оскільки сильне електромагнітне поле в зоні антен смертельно небезпечне для людини. Такого дозволу не було, але білоруські колеги погодилися на 10 хвилин знизити потужність передавачів, щоб можна було зробити заміри рулеткою.
Для підйому на телещоглу Наконечному видали спорядження та виділили штатного антенщика у поміч. Підйом на телевежу видався непростим для Федора Йосиповича, але ще складнішим виявилося завдання зробити заміри, бо для цього треба було висунутися за щоглу та закріпитися на карабінному ланцюгу, щоб вивільнити руки.
Наконечного, який до цього забирався хіба що на дерева у Немовичах в дитячому віці, охопила паніка. Виручив Федора Йосиповича антенщик, який по обличчю напарника зрозумів, що той не впорається. Працівник телевізійної станції у місті Слонім запропонував гостю намалювати деталі, які його цікавлять, щоб замість нього зробити заміри. Так Наконечний отримав потрібні ескізи, за якими виготовили кріплення для Рівненської телевежі.
Рівненська телевежа в селі Антопіль стала ключовим об’єктом телекомунікаційної інфраструктури для Рівненщини. Введення її в експлуатацію в 1967 році відкрило нові можливості для регіонального телебачення і радіомовлення, забезпечивши доступ до інформації тисячам радіослухачів та телеглядачів. Завдяки професіоналізму і наполегливості команди, на чолі з Федором Йосиповичем Наконечним, було подолано численні виклики, що дозволило забезпечити безперебійне мовлення та подальший розвиток телерадіокомунікацій. Обладнання, яке використовується з початку експлуатації телевежі, кілька разів модернізувалося. Сьогодні телевежа залишається символом інформаційного та технічного прогресу Рівненської області.
