Невелике село, що розкинулось на берегах річки Стубли, яка є лівою притокою Горині, має дуже давню історію. Сьогодні Пересопницю можна назвати одним із центрів збереження національної спадщини, пише rivne-future.com.ua.
Давньоруське місто
В XI-XIII століттях місто Пересопниця було одним з важливих міст Київської Русі. Вперше про нього згадується в літописі 1149 року. Тоді місто у своє володіння отримав син князя Володимира Мономаха В’ячеслав Володимирович. За археологічними даними відомо, що поселення на місці сучасної Пересопниці існувало ще задовго до часів Давньої Русі, а це ранньослов’янський період (VIII-X століття).
В різні періоди в Пересопниці правили різні князі: Мстислав Юрійович, Гліб Юрійович та Андрій Юрійович (сини Юрія Долгорукого), Володимир Андрійович, Мстислав Ярославич Німий, Мстислав Ізяславич, Володимир Мстиславович, Василько Романович.
Після нападу монголо-татар і литовців у 1246 році місто було знищене. Після відновлення колишньої слави місто не змогло здобути, тому згодом перетворилося на село.
У 1319 році Пересопниця разом з Луцьком потрапляє під владу Великого князівства Литовського, а її власником стає князь Любарт Гедимінович. До 1630 року Пересопниця була у володінні князів Чарторийських, допоки князь Миколай Чарторийський передав її у власність католицькій парафії.
Поблизу Пересопниці функціонував заснований князем Мстиславом Ізяславичем монастир Різдва Пресвятої Богородиці.
29 серпня 1561 року в цьому монастирі було створене Пересопницьке Євангеліє – національний символ нашої держави.
Символ державності
Пересопницьке Євангеліє є рукописною памʼяткою, яка написана староукраїнською мовою. Це був перший з відомих перекладів Святого Письма, який здійснили в середині XVI століття.
Створено цю книгу на кошти меценатки княгині Анастасії Юріївни Заславської-Гольшанської та князів Івана Федоровича і Євдокії Чарторийських.
Безпосередньо над текстом та оформленням книги працювали кілька майстрів: ієромонах Григорій, який здійснив переклад та редакторську правку, а також два писарі. Імʼя одного з них – Михайло Васильович Сяноцький, який був сином сяноцького священника. Ним була написана переважна більшість тексту. Імʼя іншого залишилось невідоме.
Розпочалася робота над рукописом 15 серпня 1556 року у Дворецькому монастирі, який належав князям Заславським (нині це територія Хмельниччини). Продовжилась робота над книгою вже у Пересопниці в монастирі при церкві Різдва Пресвятої Богородиці, куди ієромонаха Григорія назначили архімандритом. Завершили роботу над рукописом 29 серпня 1561 року.
Пересопницьке Євангеліє написано на 482 пергаментних аркушах розміром 380*240 мм, а його вага складає 9 кг 300 грамів. Рукопис орнаментовано високохудожніми кольоровими мініатюрами на релігійну тематику.
Оригінал рукопису зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського у Києві.
Пересопницьке Євангеліє – символ державності та національна святиня України. Під час інавгурації саме на ньому новообрані президенти проголошують присягу народу України.
Музейний комплекс
Саме Пересопницьке Євангеліє спонукало урядовців, представників влади й місцевого самоврядування збудувати Культурно-археологічний центр “Пересопниця” Рівненської обласної ради.
У травні 1989 року у Пересопниці було урочисто відкрито Пам’ятний знак Пересопницькому Євангелію.
А музейний комплекс в Пересопниці збудували у 2011 році з нагоди 450-ї річниці створення рукописної святині.
Музейний комплекс включає:
- археологічний музей;
- музей Пересопницького Євангелія;
- музей просто неба “Княже місто XI-XIII століття”;
- оглядовий археологічний майданчик біля кам’яного хреста.
Нині музейний комплекс можна назвати туристичним, історико-культурним та духовним осередком в Україні.
Відкриттю музейного комплексу передувало чимало подій.
У 1994 році рівненський архітектор Віктор Ковальчук створив проєкт собору, який планували збудувати у Пересопниці. Але задум не вдалося втілити в життя.
У 2010 році стало відомо, що місцева влада має намір будувати музейний комплекс у Пересопниці. Тоді Віктор Ковальчук переробив свій колишній проєкт собору під двоповерховий музей та показав його тодішньому голові Рівненської облдержадміністрації Василю Берташу, який його підтримав.
Паралельно було розроблено ще один проєкт, який відрізнявся від проєкта Віктора Ковальчука тим, що тут була передбачена хостельно-харчова інфраструктура для туристів. Проте для реалізації було обрано проєкт В. Ковальчука.
Будівництво музейного комплексу розпочалося у травні 2011 року. Головним забудовником було підприємство “Реноме-Євробуд”. Щоб будівництво закінчити у найкоротші терміни, будівельники працювали практично цілодобово. Таким чином, минуло менш як чотири місяці, коли будівництво об’єктів було завершене.
Адміністративний корпус музею було збудовано на місці знесеного дерев’яного сільського клубу.
Реконструкцію музею просто неба “Княже місто XI-XIII століття” виконували відряджені до Пересопниці лісники, які за кресленнями фахівців Інституту археології АН України складали дерев’яні муляжі фрагмента укріплення городища (зрубна стіна), садибу заможного жителя та господарські будівлі.
Поряд з тим як відбувалися будівельні роботи, впродовж усього часу будівництва Волинською рятівною експедицією ДП “Волинські старожитності (м. Луцьк) проводився нагляд за земляними роботами при спорудженні музейного комплексу. Всі знайдені артефакти стали основою експозиції археологічного музею у Пересопниці.
Урочисте відкриття культурно-археологічного центру “Пересопниця” відбулося 29 серпня 2011 року. На заході були присутні президент України, народні депутати України, міністр культури, освіти й науки, представники органів місцевої влади.
Тоді ж в музей було передано факсимільну копію Пересопницького Євангелія, адже оригінал зберігається в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського.
23 грудня 2011 року рішенням Рівненської обласної ради було створено комунальний заклад “Культурно-археологічний центр “Пересопниця”, керівником якого було призначено Миколу Васильовича Федоришина.
Музейний корпус являє собою трирівневу архітектурну споруду, що має три яруси з оглядовими майданчиками та нагадує храм.
У адміністративному та музейному будинку розміщено археологічний музей, фондосховище, виставкову залу, майстерню археолога, бібліотеку, чотири службові кабінети для працівників, хостел на чотири місця, кімнату для приймання їжі, душову та три туалетні кімнати.
На другому поверсі розташований безпосередньо музей Пересопницького Євангелія.
Важливою пам’яткою є також камінний хрест, який розташований в урочищі Пастівник. За однією із версій саме на цьому місці колись був Пересопницький монастир на честь Різдва Пресвятої Богородиці, де і було створене Пересопницьке Євангеліє.
Щорічно на території музейного комплексу відбуваються різноманітні фестивалі, історичні реконструкції, марафони, конкурси та інші культурно-мистецькі заходи.
