Промислова історія Рівненщини – широкий простір для досліджень. Вже у XIX столітті тут діяли виробництва, які були відомі далеко за межами регіону. Однією з таких була фабрика з виготовлення порцеляни у місті Корці. Саме там, на Рівненщині, колись поєдналися природні ресурси, європейський досвід та амбіції місцевої знаті. Порцелянова фабрика, яку заснував князь Юзеф Чорторийський, стала важливою сторінкою в історії української промисловості, пише rivne-future.com.ua.
Корецька порцеляна як мистецтво
Про заснування, роботу та занепад порцелянової фабрики на Рівненщині розповіла працівниця музею Ольга Морозова. За її словами, засновник фабрики князь Чорторийський народився у 1740 році. За свідченнями історичних джерел, він був напрочуд освіченою, мудрою людиною та вмілим підприємцем. Коли він оселився у Корці на Рівненщині, він одразу вдихнув у місто, що занепадало, нове життя. Зокрема, за його ініціативою тут з’явилися двоповерхові кам’яні будинки, сади, костели, а також у місті почала розвиватися промисловість. Завдяки Юзефу Чорторийському Корець став одним із промислових центрів регіону на початку XIX століття.
Ольга Морозова зазначила, що існує кілька версій про те, як була заснована порцелянова фабрика. Проте найбільш достовірною є версія, що у 1784 році князь підписав угоду з братами Мезерами, які до цього працювали на Мейсенській мануфактурі. Вони переїхали до Корця і організували там виробництво порцеляни.
Музейниця розповіла, що місцем для фабрики обрали саме Корець невипадково, адже там знайшли поклади каолінової високоякісної глини. Її унікальність полягала в тому, що з неї виходила дуже тонка порцеляна. Фабрика мала свій секрет виготовлення порцеляни і, за словами пані Ольги, він так і залишився нерозкритим.
Крім глини, для виробництва необхідні були ще дерево та кремнезем, які возили з Кременця. Корецька порцеляна коштувала дешевше, ніж вироби інших мануфактур. Так склалося через те, що на фабриці працювали селяни, яким треба було платити нижчу заробітну плату, ніж запрошеним майстрам.
Князь Чорторийський навчав селян у своїх маєтках виготовляти та розмальовувати порцеляну. На виробництві художниками були як жінки, так і чоловіки. Князь повністю забезпечував фабрику сировиною. Під час її діяльності там виготовляли напрочуд гарний та якісний посуд, який вражає своєю естетикою навіть після багатьох років. Асортимент був величезним: столові та чайні сервізи, молочники, свічники та статуетки. У Рівненському краєзнавчому музеї збереглася колекція корецького порцелянового посуду із 13 предметів. У 2022 році їх оцифрували.
Ольга Морозова розповіла також про те, як позначали корецьку порцеляну. Вона мала кілька різновидів клейм. З 1800 року це було всевидяче око, намальоване золотом, червоними й чорними кольорами. Від нього малювали сонячні промені і ставили підпис “Корець” латинницею, але інколи на посуді з’являлися й кириличні літери. У другій половині XIX століття корецьку порцеляну намагалися підробити, через що дослідникам складно визначити, де оригінал.
Занепад фабрики
У 1810 році на фабриці сталася пожежа, внаслідок якої згоріли склади з готовою продукцією. Через два роки виготовлення порцеляни відновили, але воно здорожчало. Після смерті князя Чорторийського фабрика перейшла у власність його дочки Клементини, дружини Євстахія Сангушка. Той був військовим і брав участь у двох польських повстаннях. У 1844 році Сангушко був засланий до Сибіру, де він і помер, а Клементина переїхала до Славути.
Корецька порцелянова фабрика перестала діяти ще у 1839 році і на її місці не залишилося навіть згадки про її існування. У польських історичних джерелах ця фабрика зазначається як перша порцелянова фабрика у Польщі, адже на момент її створення Україна входила до складу Речі Посполитої.
