Міська брама, або ж міські ворота є елементом фортифікаційної споруди. Будували такі ворота з метою здійснення контролю за входом та виходом з міста людей, транспорту. Брама виконувала захисну та оборонну функції. Найбільше поширення такі брами отримали у часи Середньовіччя, пише rivne-future.com.ua.
Одне з найдавніших міст
Дубно є одним з найдавніших міст західної частини України. В Іпатіївському літописі є перша згадка про місто. Мова йде про 1100 рік. Дубно тоді називали Дубен.
Вигідне розташування на перехресті торгових шляхів та зручна для оборони місцевість зробили місто на ту пору помітним поселенням. Занепад міста почався після його розгрому татаро-монголами у 1240 році. З того часу назва міста на півтора століття зникла з літописних джерел.
Вже 4 листопада 1386 року литовський князь Ягайло своєю грамотою підтвердив належність поселення місцевому князю Федору Острозькому.
У 1498 році Костянтин Іванович Острозький отримав від литовського князя Олександра привілеї, відповідно до яких Дубну було надано статус міста, а через дев’ять років місто отримало магдебурзьке право. Після Люблінської унії Дубно, як і інші міста, увійшло до складу Речі Посполитої.
Знамените місто було також контрактовими ярмарками, які в 1772 році були сюди переведені зі Львова. До слова, в “Українській малій енциклопедії” є визначення, що контрактовий ярмарок – це ярмарок, на який привозили, головним чином, зразки різного краму та на якому представники різних торгівельних фірм домовлялися (укладали контракти) про доставлення того чи іншого краму.
Завдяки ярмаркам Дубно на декілька десятиліть стало найбільшим торгово-економічним центром. Були роки, коли ярмаркувати з’їжджалися до тридцяти тисяч осіб. Дуже багато торговців було з-за кордону: Варшави, Стамбулу, Відня, Лейпцига, Москви. При цьому місцеве населення нараховувало близько шести тисяч осіб.
Архітектурно-містобудівна спадщина Дубна зосереджена в основному на території історичної частини міста, яка збігається з його сучасним центром на лівому високому березі річки Ікви.
Оборонні укріплення
З розвитком міста постала потреба у захисті його кордонів. Для його оборони зі сторони Луцька – єдиного вільного доступу до міста по суші на західному перешийку, був насипаний високий земляний вал та вирито глибокий рів, а також збудовано Луцьку надбрамну вежу. Рів був настільки глибоким, що за переказами, він міг наповнюватися водами Ікви. Через цей рів до брами вів звідний міст. Завдяки таким укріпленням Дубно стало одним з найбільш неприступних міст Волині. Будівництво цього оборонного комплексу здійснювалося в кінці XV – на початку XVI століття. Луцька брама займала над важливе місце в оборонній системі міста. Подібні брами були ще в Острозі.
З початку XVII століття на стратегічно важливих місцях будують монастирські комплекси. Поруч з Луцькою брамою був збудований монастирський комплекс бернардинців, а з північного краю півострова, на якому розташовувалося Дубно, – монастир кармеліток. Поряд з цим, зазнав також перебудови, з метою кращого укріплення, і дубенський замок.
Варто зазначити, що перші замкові укріплення в Дубні з’явилися ще у XIV столітті. Замок був невеликим. Навколо нього були земляні вали та огорожа з дубових жердин із гострими верхівками. Дозорні вежі, як і споруди всередині замку, були також дерев’яними. Коли розпочалося будівництво нового замку достеменно не відомо. Орієнтовно це міг бути період кінця XV – початку XVI століття, коли зводили систему загальноміських укріплень.
Про масонську ложу та Луцьку браму
Архітектором Луцької брами був Якопо Мадлена, який також був автором Татарської та Луцької брам, які ще збереглися в Острозі. Фінансування будівництва здійснював князь Олександр Заславський, який за контрактом зобов’язаний був забезпечити архітектора необхідною кількістю цегли, вапна, каменю та робочою силою. Основні будівельні роботи виконували татари, які потрапили в полон.
Від брами до дубенського замку простягалися підземелля.
Брама побудована з каменю та цегли в стилі ренесансу. Вона являє собою споруду невеликого овалу з довгим прямокутником, який звернений у бік міста.
Початковий вигляд брами суттєво відрізнявся від сучасного. Під час реконструкції, яка була проведена у 1785 році, було замуровано арки проїзду, а на трьох поверхах, де колись були бійниці, облаштовано звичайні приміщення. Через таку перебудову колись міцна оборонна споруда перетворилася на звичайну будівлю. Єдине, чим вона відрізнялася від інших, то це товщиною стін (вони сягали до 2-х метрів).
Тоді ж розпочали розкопувати земляний вал, який щільно прилягав до брами з обох боків. Дорогу, яка вела в місто, проклали вздовж південної сторони брами.
Наприкінці XVIII століття в реконструйованій брамі проводились таємні засідання масонської ложі “Досконала таємниця”. Очільником та засновником шотландської ложі масонів у місті Дубно був генерал-майор і шеф 13-го полку Острозької ординації Михайло Любомирський. Дубенська ложа “Досконала таємниця” у свій час отримала статус Великої провінційної Волинської ложі та охоплювала Волинське, Київське, Подільське та Брацлавське воєводства. Виникненню Волинської ложі саме в Дубні сприяли Контрактові ярмарки, які тривали до чотирьох тижнів та збирали купців, шляхту з сусідніх воєводств та інших держав.
Засідання масонів відбувалися на одному з трьох поверхів Луцької брами. Можливо саме з цією метою у 1785 році й відбулося переобладнання оборонної споруди.
Подальша доля брами
На початку XX століття в Луцькій брамі якийсь час перебував польський військовий комісаріат. Під час Другої світової війни німці тут влаштували в’язницю для цивільного населення. В радянський період у колишній оборонній споруді розміщувалися адміністративні установи. За часів незалежності приміщення використовували під магазин ритуальних послуг, бар тощо.
Луцькій брамі було надано офіційний статус однієї зі складових Дубенського заповідника.
На цей час власником давнього об’єкта є Рівненська обласна рада, а її балансоутримувачем є Державний історико-культурний заповідник. Приміщення було передано у довгострокову оренду Рівненській єпархії УПЦ КП, яка відповідно до охоронно-орендного договору має слідкувати за станом пам’ятки й бути зацікавленою у її збереженні
З часу своєї перебудови, а це 1785 рік, брама без ремонту та реконструкції простояла до 1967 року. На початку 2000-х років було зроблено ремонт даху та відновлено ренесансні аттики по периметру будівлі.
Рівненській єпархії УПЦ КП власними силами вдалося частково відновити приміщення. Було встановлено нові двері та вікна, а також потиньковано до 300 квадратних метрів стіни. Крім того, єпархія замовила проєктно-кошторисну документацію. Але події в країні внесли свої корективи.
Через те, що ремонтні роботи було виконано частково, приміщення продовжувало руйнуватися.
До речі, від брами походить назва колишнього дубенського передмістя – Забрама.
Дубенську оборонну браму було включено в маршрут “Волинські барбакани”, який був розроблений у 2021 році.
