У самому серці Рівненського Полісся, серед лісів і болотистих просторів, уже понад сто років їздить незвичайний потяг, який місцеві з любов’ю називають «Кукушка». Це – одна з останніх чинних вузькоколійних залізниць не лише в Україні, а й у всій Європі. Відомий офіційно як Антонівський напрям вузькоколійки, цей поїзд давно став незамінною частиною буденного життя мешканців Зарічненського й Вараського районів, пише rivne-future.com.ua.
Особливе звучання паротяга
Вузькоколійний поїзд, який курсує між селищами Антонівка та Зарічне, вважається найдовшою чинною вузькоколійкою в Європі. Протяжність колії 106 км, а ширина рейок – всього 750 мм.
Відповідно до історичних джерел будівництво унікальної залізниці розпочалося у 1895 році. У ті часи територія Західного Полісся, зокрема й сучасна Рівненщина, входила до складу Волинської губернії, що належала Російській імперії.
Ім’я «Кукушка» закріпилося за поїздом через особливе звучання старого паротяга, яке колись нагадувало голос зозулі. Хоч нині вузькоколійкою курсує дизельний потяг, ця назва збереглася в народній пам’яті й стала невіддільною частиною місцевої культурної спадщини. Неофіційну назву потяг успадкував у російськомовному варіанті, адже та частина Полісся була під Російською імперією.
Наприкінці XIX – на початку XX століття головна функція цієї вузькоколійної залізниці полягала у транспортуванні деревини: зі зрубів, розташованих у північних лісах Полісся, її везли до складів на півдні. Завдяки активній заготівлі лісу колія була економічно вигідною, а в роки Першої світової війни набула ще й стратегічного значення. Саме тоді з’явилася додаткова гілка – Хиночі – Дубровиця – Висоцьк. За деякими джерелами, цією залізницею перевозили також торф, який добували в навколишніх болотах.
Під час короткого періоду правління УНР і Гетьманату на Поліссі залізниця не зазнала значних змін і не використовувалася активно з військовою чи господарською метою. Натомість із 1919 року, коли Рівненщина потрапила під контроль Другої Речі Посполитої, вузькоколійка почала активно експлуатуватися польською владою. До Західної Європи вивозили ліс, дьоготь, смолу, а також картопляний спирт – продукцію, якої було вдосталь у поліських селах і яка мала попит за кордоном. Таким чином, залізниця не лише забезпечувала економічні зв’язки регіону, а й слугувала важливою ланкою в експортній логістиці міжвоєнного періоду.
Зникла більш як на 20 років
Після приєднання Західного Полісся до складу Радянського Союзу вузькоколійна залізниця фактично не встигла розпочати роботу під новим управлінням – під час Другої світової війни її було зруйновано. Відновлення колії розпочалося лише наприкінці 1940-х років. У радянському «Атласі схем залізниць» за 1948 рік згадуються маршрути Антонівка – Хиночі – Кухітська Воля та Хиночі – Дубровиця як об’єкти, що перебували у процесі реконструкції під егідою Міністерства шляхів сполучення СРСР.
У 1957 році діючу гілку Антонівка – Кухітська Воля передали на баланс Сарненського лісгоспу Рівненщини. Залізницю почали активно використовувати для вивезення деревини з околиць Хиночів і Білого. Згодом спектр вантажів розширився – колія почала обслуговувати транспортування торфу й природного каменю.
З кінця 60-х років Рівненська вузькоколійка зникла з атласів залізничних шляхів СРСР більше як на 20 років. Це переважно пов’язують із виявленням на території Західного Полісся фрагментів кімберлітових порід, що містять алмази.
Найважливіша роль у щоденному житті
У період з 1991 по 2008 роки поліська вузькоколійна залізниця переживала непрості часи занепаду. Вантажні перевезення поступово зійшли нанівець, і на колії залишився лише один-єдиний щоденний потяг: теплотяг ТУ2 у складі з чотирма невеликими пасажирськими вагонами типу ПВ51 російського виробництва. Через низьку економічну доцільність утримання лінії керівництво Львівської залізниці неодноразово порушувало питання про повне її закриття. Однак остаточного рішення так і не ухвалили – на щастя для мешканців північної Рівненщини.
Для багатьох сіл Зарічненського та Вараського районів, де й досі відсутні якісні дороги та регулярне автобусне сполучення, вузькоколійка залишається єдиним стабільним транспортом. «Кукушка» виконує найважливішу роль у щоденному житті – допомагає добиратися до школи, лікарні, базару чи пошти.
Туристичний потенціал
З початку 2000-х років ця колоритна вузькоколійка почала привертати увагу мандрівників. На Рівненщину все частіше приїжджають туристи, ентузіасти ретро-залізничного транспорту та любителі маловідомих маршрутів – як з України, так і з-за кордону. Вони відкривають для себе не лише технічну унікальність залізниці, а й чарівні краєвиди Полісся, де час ніби зупинився.
Таким чином, попри десятиліття невизначеності, «Кукушка» не тільки збереглася, а й стала важливим культурним символом регіону та потенційним туристичним магнітом.
Під час поїздки вузькоколійною залізницею відкриваються краєвиди справжнього Полісся – незаймана природа, піщані простори, соснові й мішані ліси, вологі луки, де час ніби завмер. Саме завдяки цій автентичній атмосфері вузькоколійка поступово перетворилася на один із найцікавіших туристичних маршрутів регіону. Охочих проїхатися нею з кожним роком більше.
Ще рівненську вузькоколійку називають “Поліський трамвай”. Цей маршрут створили з метою продемонструвати унікальну природну чарівність Полісся.
У теплу пору року – навесні та влітку – вузькоколійка приваблює мандрівників з різних куточків світу: сюди охоче приїжджають туристи з Польщі, Німеччини, Чехії, Нідерландів, Канади та США.
Для туристів передбачені зупинки у селах, де можна скуштувати домашні страви, придбати сувеніри, а також переночувати в сільських садибах. Крім того, розробляються нові екомаршрути та «зелені» тури для активного відпочинку.
Неодмінно відвідайте чарівний куточок Західного Полісся.
