Пятница, 29 марта, 2024

История железнодорожного вокзала в Ровно

Залізничний вокзал приховує чимало цікавих історій. Це місце, звідки дипломати колись відправлялися на важливі переговори та зустрічі, куди приходили з валізами закохані пари і поспішали в романтичну подорож, де родиною вирушали на сімейні відпочинки на березі моря чи мчали на екскурсію в інше місто. Такими можливостями можна було скористатися завдяки потягам, які почали курсувати в Рівному в далекому 1873 році. Далі на rivne-future.

Рівняни мимовільно хрестилися і розбігалися в різні сторони, коли побачили вперше величезний транспорт, що рухався зі сторони Здолбунова. У мешканців нашого міста перехоплювало подив від побаченої картини: потяг подавав гучні сигнали, пихкав парою та з шаленим гуркотом наближався до станції. 

Коли диво техніки зупинилося, глядачі з обережною цікавістю розглядали «чудовисько», що так налякало їх і висловлювали свої емоції. Так зустріли переший потяг на новозбудованій станцій жителі нашого регіону. 25 травня 1873 року розпочався важливий етап в історії сполучення Рівного з іншими населеними пунктами. У списку присутніх були начальник станції, представники міськдуми, військові, місцеві дворяни, гімназисти, звичайні мешканці і будівельники. Рівне не могло дочекатися цього дня, адже в кожній газеті та журналі рекламували визначну подію. Друзі, родичі, сусіди, знайомі, колеги тільки й обговорювали масштабне дійство.

Залізничною колією Рівне умовно розділилося на західну та східну частини. Рівненський вокзал в свій час отримав статус найбільшої на західній гілці залізниці. Побудований в характерному для своїх років стилі. Два двоповерхові службові флігелі з’єднувало одноповерхове просторе приміщення. На жаль, до наших днів тогочасний вокзал не зберігся, але його можна побачити на світлинах. Лише частина історії вціліла – складське приміщення, розташоване в Ковельському парку. Крім залу очікування, багажного відділення та квиткових кас, подорожуючі могли перекусити в ресторані чи завітати в буфет.

Рівненський вокзал – місце прогулянок та зустрічі важливих гостей

Рівненський вокзал користувався популярністю серед містян та заможного дворянства. Тут відпочивали любителі світського життя та насолоджувалися звуками потягів. Залізниця приваблювала не лише дорослих, а й діти з цікавістю розглядали бурхливий рух на коліях. Місцеві панянки прогулювалися неподалік в пишних сукнях, потенційні наречені заглядалися на привабливих чоловіків, а гімназисти вешталися по перону замість відвідування уроків.

Особливою подією для міста була зустріч на вокзалі особливих персон. Залізниця пам’ятає приїзди імператорів Олександра III (1890 р.) та Миколи II (1914, 1915, 1916 рр.), американського письменника Джона Ріда (1915 р.), польського Президента Мостіцького, відомого політичного і церковного діяча Івана Огієнка, знаменитого історика Дмитра Дорошенка та інших постатей.

Рівненська залізниця – дороге задоволення

Втілити в реальність настільки потужний проект вартує неабияких зусиль та коштів. Крім державної казни в зведення вокзалу вкладали кошти також акціонерні товариства. Для прикладу, прокласти рейки довжиною в одну версту обходилося в 104,9 тис. рублів. Основним призначенням залізниці була доставка продовольства в європейські країни. Новозбудований вокзал вніс корективи в цінову політику Рівного. Місцеві підприємці скуповували продукти харчування (найбільшу частку становили хліб і цукор) та відправляли поїздом туди, де їх реалізовували та отримували непоганий заробіток. Подорожувати поїздом вважалося неабиякою розкішшю, проте тисячі пасажирів користувалося цим у власних цілях. Лише в 1881 році станція «Рівне» прийняла 38 тисяч людей.

Історія розбудови і руйнації залізниці

З 1883 по 1898 роки будували ще одну гілку залізниці — Вільнюс-Пінськ-Лунінець-Рівне-Барановичі-Білосток-Гомель. Через брак коштів будівельні роботи затягнулися на 15 років. Проте згодом станція «Рівне» прославилася на багато кілометрів, а через місто курсували сполучення Брест-Київ та Рівне-Вільнюс. Пасажирів забезпечували всіма можливими зручностями: вантажним відділенням, квитковими касами, кінними візниками, згодом з’явилися автівки, залізничний театр, парк та клуб залізничників. На жаль, не все збереглося, але фотографії допомагають пам’ятати історію.

З часів Першої світової війни і впродовж наступних періодів вокзалом керували і війська УНР, і більшовики, і поляки, і німці. У роки Другої світової війни колії дуже пошкодили в боротьбі за володіння залізницею. Розтрощені вагони лежали на станції. На це боляче було дивитися, стільки сил та коштів вкладено. В 1941 році більшовики частково підірвали будівлю, покидаючи місто. На початку 1944 року радянські підпільники знову підірвали вокзал і майже 10 років у Рівному не було залізниці. У 1952 році розпочалося будівництво нового приміщення і дотепер станція успішно функціонує.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.