Четверг, 28 марта, 2024

Утрачен навсегда: трагическая история ровенского дворца Любомирских

Він міг би бути окрасою міста, його «родзинкою», місцем, яке приваблює тисячі туристів. Мова йде про рівненський палац князів Любомирських, якому цього всього не судилось. Історія родового маєтку Любомирських, рід яких упродовж 200 років був власниками Рівного, захоплююча, сповнена перипетій та водночас трагічна, пише rivne-future.com.ua.

Розкішна рівненська резиденція князів Любомирських

Родовий палац останніх власників Рівного – польських магнатів Любомирських гордо височів там, де знаходиться сучасний стадіон «Авангард». Палац був окрасою та символом старого Рівного. А садово-парковий ансамбль та ставок, які розкинулись поруч, були розкішним доповненням до резиденції князів у стилі пізнього бароко.

Історія рівненського палацу Любомирських сягає першої половини XVIII століття. У 1723 році князь Юрій Любомирський після того, як вступив у володіння містом, вирішив повністю перебудувати напівзруйнований дерев’яний замок князів Несвицьких-Острозьких. Стародавній замок, побудований у XV столітті, був успадкований родом Любомирських.

Отож, перший етап перебудови занедбаного замку, який стояв на острові, утвореному рукавом річки Усті і заболоченими ставками, розпочався у 1728 році. Завершився він через 10 років – у 1738 році при князеві Станіславі. Замість напівзруйнованого замку перед рівнянами постав двоповерховий кам’яний палац з мансардним дахом. При головному вході були колони, на стінах з’явились візерунки та родові герби князів Любомирських. Біля центрального входу в палац були вилиті скульптури римських воїнів. Складалось враження, наче вони охороняють резиденцію князів. Оскільки палац височів на острові, то до нього вели два мости.

Варто зазначити, що Станіслав Любомирський не шкодував коштів на облаштування палацу у Рівному. Він не просто продовжив справу Юрія Любомирського, а підійшов до неї з більшим розмахом. Князь Станіслав вважав справою особистого престижу наявність шикарної резиденції, якою можна було б похизуватися перед вельможами.

Саме за його князювання навколо резиденції з’явився неповторний палацово-парковий ансамбль, про який досі ходять перекази. Його появою та облаштуванням займались відомі на той час садовод Діонісій Міклер та архітектор Бургіньон. Дослідники маєтку Любомирських стверджують, що навколо палацу, в саду були альтанки, каруселі, античні споруди, всілякі майданчики для розваг. При дворі резиденції були театр, оранжерея рідкісних тропічних рослин та квітів, розплідник фазанів, теплиця для вирощування ананасів. Коротше кажучи, Станіславові Любомирському було чим здивувати вибагливих вельмож.

А ті, до слова, частенько тут гостювали, приїздили для участі в балах та панських гуляннях. Про часті пишні гуляння в маєтку Любомирських знала вся Волинь. А для князя Любомирського це обернулось помітним збіднінням родової казни.

При братові Станіслава – Юзефові резиденція жила скромніше. У 1815 році Юзеф дещо оновив палац всередині. Він запросив італійських живописців, які розписали внутрішні приміщення фресками. Стелі оздобили родовими гербами, а в кімнатах облаштували мармурові каміни. В палаці також була створена портретна галерея роду Любомирських. Нею займався польський художник Лукашевич.

Власне, це було останнє оновлення палацу. Про тодішній зовнішній вигляд резиденції Любомирських ми можемо дізнатись завдяки малюнкам та нарисам художників XVIII-XIX ст., а також фотографіям початку XX ст..

Початок занепаду величного палацу

Попри те, що брат Станіслава Любомирського теж доклався до оновлення історичної будівлі, палац почав занепадати. Наступний із роду Любомирських – князь Фридерик фактично зовсім не мав коштів на утримання розкішного палацу. Він вирішив побудувати собі менш помпезну резиденцію. Фридерик переїхав в невеличкий палацик, який був зведений на території сучасного парку ім.. Тараса Шевченка.

Оскільки коштів на утримання родового маєтку не було, син Фридерика – Казимір у 1844 році вирішив передати палац для потреб Рівненської гімназії. Однак гімназійне керівництво недовго користувалось щедрим дарунком Любомирських через брак фінансів на утримання величезної будівлі. Окрім того щовесни місцевість біля палацу перетворювалась на ще одну Венецію – острів, де знаходилась резиденція, потерпав від повеней. Добратись до палацу було ще тим завданням.

Та все ж величний палац певний час послуговував житлом для гімназистів і педагогів, яким не вистачало коштів для оренди житла. А у 1859 році маєток знову повернувся до своїх власників – Любомирських.

Упродовж усього XIX століття палац руйнувався і занепадав, а разом з ним занепав і унікальний садово-парковий ансамбль. У 1917 році одна з міських благодійних організацій вирішила не допустити остаточної руйнації тодішньої «родзинки» Рівного. Благодійники встановили новий дах та оновили паркет в банкетній залі палацу.

У роки Першої світової війни тут розміщувався госпіталь. А у міжвоєнний період стіни палацу знову згадали, що таке культурне життя – в уцілілій банкетній залі тут почали проводити музичні та мистецькі вечори, організовувати виставки, спектаклі, корпоративні вечірки. Попри те, що резиденція князів руйнувалась, культурне життя тут бурлило. Проте недовго, до травня 1927 року.

Пожежа та остаточне знищення палацу радянським керівництвом

Одного травневого дня 1927 року рівняни почули тривожні гудки магістрацьких сирен та побачили густий дим, який йшов від палацу Любомирських. Маєток князів охопило полум’я. На жаль, тогочасна пожежогасильна техніка не змогла приборкати вогонь, який збиткувався над історичним об’єктом. Дах палацу згорів вщент, вигоріли також і внутрішні приміщення. Що стало причиною раптової пожежі – невідомо. Частина містян вважала, що палац хтось підпалив навмисно, інші ж говорили, що причиною займання стала сажа, яку ніхто не трусив.

В результаті пожежі маєток Любомирських зазнав значних руйнувань, коштів на його відновлення потрібно було немало. У тодішньої влади їх не було. Та все ж про палац не забували. З часом тодішня польська влада визнала об’єкт пам’яткою барокової архітектури і навіть затвердила кошторис відбудови родового маєтку Любомирських. На жаль, ці обнадійливі плани обірвав вересень 1939 року – почалась Друга світова війна.

Радянська влада, яка згодом прийшла, прийняла рішення повністю знищити понівечений пожежею палац. У квітні 1940 року радянське керівництво наказало підірвати архітектурну пам’ятку. Після підриву від палацу лишились лише подекуди вцілілі стіни, фундамент та підвали. Однак радянська влада на цьому не зупинилась і через понад 20 років, на початку 60-х років рештки рівненської резиденції Любомирських були остаточно зруйновані бульдозерами. А фундамент і підвальні приміщення палацу були засипані.

Очевидці тих подій розповідали, як чимало рівнян спостерігали за тим, як бульдозери нещадно доруйновують залишки колись величного палацу. Тривалий час після розчистки на цьому місці була пустка. З часом, поряд з місцем, де був рівненський маєток Любомирських з’явився стадіон «Авангард».

Цікаво, що ще тривалий час на цьому місці рівняни могли знайти фрагменти цегли та черепиці з маєтку Любомирських. Дехто забирав ці шматочки собі на згадку про те, що колись тут був бароковий палац. 

Поява макету палацу, археологічні розкопки та плани відбудови

У 2007 році у Рівному заговорили про відновлення палацу Любомирських. Таку ідею озвучували представники місцевої влади. Однак цього не сталося. Краєзнавці наголошували, що в такому разі, то була б новобудова і аж ніяк не відновлення самого палацу Любомирських. Натомість вони закликали берегти інші старі споруди Рівного.

У тому ж 2007 році аспірант-фізик Євген Малиновський створив пластиковий макет резиденції князів Любомирських. Пластикову копію архітектурної пам’ятки він виготовляв за малюнками, кресленнями, ілюстраціями та фотографіями, які дійшли до нас з минулих століть. Ілюстрації палацу було зібрано по архівах Рівного, Кракова та Санкт-Петербурга.

Ще один макет колись величної споруди створив художник Петро Рижков. Він був представлений у 2009 році в Рівненському обласному краєзнавчому музеї на виставці присвяченій палацу. Тоді науковці, краєзнавці і колекціонери організували виставку, на якій презентували фотографії та документи, які стосувались маєтку князів. Серед експонатів виставки були описи палацу зроблені, зокрема, письменниками Пантелеймоном Кулішем та Володимиром Короленком. На виставці також можна було побачити книги з бібліотеки князів Любомирських – їх дивом вдалось врятувати під час пожежі в палаці у 1927 році.

У 2016 році поблизу стадіону «Авангард» археологам вдалось знайти рештки князівської резиденції. На місці розташування історичної споруди дослідники знайшли понад 320 артефактів. Археологічні дослідження відбувались в рамках проекту «Відновимо замок (палац) у Рівному». Однак уже у наступному, 2017 році фінансування даної програми припинилось.

Знайдені під час розкопок предмети були передані у Рівненський обласний краєзнавчий музей. Фрагменти керамічного посуду, шматочки цегли, з якої був побудований палац, знаряддя праці та предмети побуду – все це нагадує про те, що колись у Рівному був такий величний палац. Він міг би бути головним туристичним об’єктом міста, але склалося інакше.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.