У 1566 року містечко Млинів, що на Рівненщині, стало власністю Ходкевичів – роду, який походив з Великого князівства Литовського. У 1790-х роках на берегах річки Ікви господарі Млинова почали будувати садибу. Будівництво палацу завершилося в перші роки XIX століття. Збудована садиба мала помітні риси класицизму – популярного в ті часи архітектурного напряму. Розкішний палац став окрасою містечка – його доповнив парк та павільйони навколо. Попри свою архітектурну красу, садиба стала відомою через містичні речі, які тут відбуваються. Говорять, тут з’являвся привид Білої Панни, пише rivne-future.com.ua.
Млинів став власністю роду Ходкевичів
Мальовниче містечко Млинів, що на Рівненщині, вперше потрапило на сторінки історії у XVI столітті. Однак життя тут вирувало задовго до цієї згадки. Адже, як свідчать археологічні дослідження, багато століть тому на місці Млинова та поблизу існувало давньоруське городище – Муравиця. Перша писемна згадка про це поселення датується 1149 роком.
Нова сторінка історії для міста Млинова розпочалася після того, як місто перейшло у власність роду Ходкевичів. Сталося це у 1556 році. Містечко Млинів була посагом Катерини Вишневецької – представниці українського магнатського роду Вишневецьких. Вона вийшла заміж за Григорія Ходкевича – магната та воєначальника Великого князівства литовського.
Наприкінці XVIII століття рід Ходкевичів володів досить великими багатствами. Ходкевичам належало чимало сіл та містечок, серед яких і Чорнобиль, що на Київщині. У 1789 році за сприяння родини Ходкевичів у Млинові почали влаштовувати два щорічних ярмарки. В кінці того ж таки XVIII століття саме у Млинові – мальовничому містечку Рівненщини, родина Ходкевичів вирішила побудувати вишукану родинну садибу.
Будівництво садиби
Ініціаторкою будівництва садиби вважають графиню Людвіку Ходкевич. Сучасники характеризували її, як розумну та енергійну жінку.
У 1785 році архітектор Леопольд Шлегель створив проєкт палацового ансамблю, включно із самою садибою. Однак, як свідчить польський історик Роман Афтаназі, проєкт впорядкування території, на місці якої мала з’явитися садиба, існував за багато років до того, як його розробив Шлегель. Начебто, за першопочатковим задумом палац мав відповідати архітектурному стилю бароко. На жаль, перший план не зберігся, тому дослідники достеменно не знають, якою спочатку хотіли бачити садибу Ходкевичі.
Тож, архітектор Шлегель уже мав певну базу і у 1785 році він представив свій проєкт, який дійшов до наших днів. За задумом Шлегеля, млинівська садиба Ходкевичів повинна була вивищуватися на два поверхи і мати високий дах. На головному фасаді вхід мав бути оформлений чотирма колонами корінфського ордеру, а на задньому – два ризаліти. На зображеннях плану Шлегеля видно його досить оригінальне рішення – зробити внутрішні сходи у вигляді кола.
З якихось незрозумілих причин Людвіка Ходкевич відмовилася від цього проєкту палацу. Польський історик Роман Афтаназі припускав, що можливо, пані Ходкевич хотіла бачити садибу більш величнішою і піднесеною.
Наступним, хто взявся за створення проєкту палацу Ходкевичів у Млинові, був варшавський архітектор Кароль Шютц. Щоправда, якихось кардинальних змін він не вніс – польський архітектор лише дещо переробив проєкт свого попередника Шлегеля. Наприклад, замість чотирьох колон на головному фасаді – стало шість. А от елементи декору на фасаді майже не відрізнялися від тих, які задумав Леопольд Шлегель.
Будівництво садиби стартувало 1790 року. Власне, садиба стала головним об’єктом палацового ансамблю. Будівництво садиби Ходкевичів у Млинові завершилося на початку XIX століття. Наприкінці нагляд за роботами вів архітектор Ян Слонєвський.
Побудований палац відповідає архітектурному стилю класицизм. Це була монументальна мурована споруда з шістьома колонами на головному вході. До колонади з обох боків і по центру підходили під’їздні доріжки. На фронтоні ризаліту виднівся родовий герб власників маєтку – родини Ходкевичів. На фасадах у проміжках між вікнами виділялися пілястри.
За часів проживання в палаці його фундаторки – Людвіки Ходкевич, садиба отримала багатий внутрішній декор. Стіни та стеля будівлі були покриті розписами на різні сюжети. На стінах була ліпнина з рослинними мотивами та розписами на гротескну тематику.
Над декоруванням стін працювали художники Вінцентій Боркевич та Мьодушевський. Крім розписів і ліпнини приміщення садиби вражало різноманітними порцеляновими виробами, старовинними годинниками та статуетками, декорованим кахелем камінів.
Складові частини палацового ансамблю
Крім садиби складовими частинами палацового ансамблю Ходкевичів були: пейзажний парк зі скульптурами, павільйон «Філософський будиночок», музичний павільйон, костел, павільйон «Літня кухня» з їдальнею, стайня для коней та тунелі під палацом.
Цікавою спорудою палацового комплексу був музичний павільйон – Темплум. Спочатку ця споруда призначалася для музичних цілей, але згодом почала використовуватися для господарських цілей та як літній салон. Була тут також кав’ярня, де господарі Млинова проводили час зі своїми гостями.
Не менш цікавою частиною ансамблю був Філософський будиночок – такий собі невеликий будинок з двома коминами та висотою на півтора поверхи. В будиночку любив проводити час волинський шляхтич Олександр Ходкевич. Натхненний модними науковим віяннями XVIII століття, шляхтич проводив наукові експерименти. Головним його захопленням були хімічні досліди, тому у Філософському будиночку він мав кімнату для дослідів, кімнату для зберігання хімічних реактивів та окрему кімнату для проживання. А з правого боку від незвичайного будиночку примикала печера з глини і землі, яку власноруч зробив Олександр Ходкевич.
Особливої краси палацовому комплексу Ходкевичів надавав пейзажний парк. Господиня садиби Людвіка Ходкевич задумала, аби парк мав вигляд «італійського саду». Для цього аристократка замовила цілий ряд дерев, кущів та квітів, які планувала посадити в саду.
Тож, наприкінці XVIII століття поблизу садиби було висаджено італійські, ломбардські та бальзамічні тополі, а також липи, вишні, берези, осики, граби, клени, горобина, ліщина, тиси, яблуні, сливи, ялівці, жасмин, бузок, виноград, та багато-багато різноманітних квітів. Млинів ще не знав такої краси!
Містичні історії, пов’язані із садибою
Напевно, найбільшу славу та популярність серед відвідувачів садиба отримала через дивні речі, які тут відбуваються. Начебто, в палаці або поблизу можна побачити привид Розалії Любомирської – доньки Людвіки Ходкевич.
Вперше фантом Розалії Любомирської з’явився у палаці одного літнього дня 1793 року. Тоді графиня Людвіка Ходкевич сиділа за столом у власному домі. Раптом жінка відчула дивний звук, наче хтось почав відкривати двері та грюкати ними. На той момент, крім Людвіки Ходкевич у палаці нікого не було. Жінка вирішила пройтися порожніми кімнатами палацу. В останній з кімнат графиня побачила моторошне явище: наче в тумані проглядалася постать її доньки Розалії, голова якої була відділена від тулуба.
Налякана графиня почала кликати слуг, а привид доньки швидко зник. Через деякий час Людвіка Ходкевич отримала звістку з Парижу, де на той час перебувала її донька, про те, що Розалію було страчено на гільйотині. Подейкують, що привид Розалії Любомирської з’явився у палаці в день її страти.
Саме через цю містичну подію садиба Ходкевичів певний час залишалася недобудованою, а Людвіка Ходкевич переїхала до свого маєтку в Чорнобилі.
Млинівчали розповідали, що привид Білої Панни з’являвся у маєтку у 1930-х роках, а також в 1990-х роках в збереженому палацовому флігелі. Начебто, привид Розалії Любомирської може з’являтися, то в палаці, то в саду.
Подальша доля архітектурного об’єкту
У 1915 році палац Ходкевичів опинився у вирі війни, адже через місто проходила лінія фронту. За час війни палац було дуже сильно пошкоджено – в маєток потрапило 138 артилерійських снарядів.
Наприкінці 20-х років XX століття власник матку перевіз залишки садибного архіву до Кракова та Львова. Частина документів стала надбанням Державного архіву Польщі.
Після Другої світової війни палац було повністю розібрано, а на його місці було побудовано зооветеринарний технікум. До наших днів зберігся малий палац – флігель. У 1970-х роках в його приміщенні почав працювати Млинівський краєзнавчий музей.
