Рівненська дитяча залізниця є однією із візитівок та символів нашого міста. Такий “атракціон” користувався шаленою популярністю серед дітей. Будували подібні залізниці по всій Україні і головним їхнім завданням було ознайомити молоде покоління із залізничними спеціальностями. Таким чином, дітей не лише розважали, а й допомагали їм визначитися з майбутніми професіями, пише rivne-future.com.ua.
Будівництво Рівненської дитячої залізниці
У далекому 1949 році рівняни вперше скористалися послугами дитячої залізниці. Невеликий паровозик з двома дерев’яними вагончиками був справжньою новинкою повоєнного Рівного. Подивитися на відкриття розважальної вузькоколійки 9 травня прийшло чимало мешканців міста. Тоді ще Устя була мальовничою річкою і весела подорож вздовж її берегів на такому транспорті була справжньою диковинкою. Особливо сюди поспішали маленькі рівняни, хоча в захваті від “атракціону” були і їхні батьки.
У 30-х роках XX століття будівництво дитячих залізниць було свого роду трендом тогочасної влади. Майже у кожному великому місті радянського союзу існували подібні проєкти. Куратором таких робіт обрали Лазаря Кагановича. Цікаво, в першу чергу зменшені копії реальних залізниць створювалися не заради дитячих розваг. Тут навчалося нове покоління залізничників, які згодом застосовували свої вміння та навики на дорослих магістралях.
Першу дитячу залізницю побудували у 1935 році у Тбілісі (столиці Грузії). Згодом грузинські школярі за допомогою засобів масової інформації запропонували підхопити їхню ініціативу. Пройшло 14 років, поки тогочасна влада затвердила будівництво дитячої вузькоколійки у Рівному. Радянське керівництво чекало, поки місто остаточно звільнять німецькі окупанти. Існує документальне підтвердження тому, що в 1940 році на одному із засідань комісії з міського господарства запропонували проєкт будівництва Рівненської дитячої залізниці, але втілити в життя вдалося через декілька років.
Перші будівельні роботи відбулися в 1948 році. Долучитися до будівництва дитячої вузькоколійки міг кожен. Навіть школярі були задіяні до втілення проєкту. До робіт, які потребували професійного підходу, запрошували спеціалістів із інших міст. До Рівного з цією метою прибули працівники Ковельської залізниці. Спочатку залізницю називали Малою Ковельською, потім перейменували на Малу Ровенську, пізніше змінили назву на Рівненську дитячу залізницю. Вузькоколійка була популярною розвагою серед школярів, які постійно шикувалися в чергу до квиткових кас.
Головна мета дитячої залізниці – не розважальна
Дитяча залізниця будувалася у відповідності з дорослою магістраллю і була укомплектована власним вокзалом, пероном, дикторським мовленням, семафором, електрожезловою системою на перегоні та міжстанційним стрілочним зв’язком.
Потяг рухався вздовж лівого берега Усті і відправся зі станції “Партизанська”, де і розміщено вокзал. Кінцева зупинка – станція “Піонерська”, де пасажири відпочивали декілька хвилин недалеко від озера Басів Кут. У 1991 році станцію перейменували на “Озерну”.
Щороку на дитячій залізниці школярі проводили свій час з користю. Юним касирам, дикторам, провідникам, контролерам, черговим по вокзалу, стрілочникам, помічникам машиніста подобалося виконувати свої функції. Вони поспішали до сюди як на роботу і сумлінно опановували основні залізничні професії.
У 1973 році дещо модернізували дитячу залізницю. Тепловоз прийшов на зміну паровозу, а старі дерев’яні вагони замінили металевими.
Рівненська дитяча залізниця у наш час є популярною не лише серед місцевих жителів. Сюди приїжджають на екскурсію діти з інших областей України і залишають позитивні відгуки про подорож з вітерцем.
