Поблизу Острога, що на Рівненщині, між річками Збитенкою та Вілією розмістилося мальовниче село Межиріч. Колись цей населений пункт мав статус міста, тут знаходилася фортеця власника Межиріча Януша Острозького. Свою обитель князь укріпив неприступними земляними валами. А в’їзд до міста здійснювався через дві точки: Заславську і Дубенську брами.
Під час Хмельниччини місто Межиріч було майже вщент зруйновано – від земляних валів та княжої резиденції фактично нічого не лишилося. Щоправда, вціліли дві печі – одна з них збереглася до XXI століття. А ось Заславській брамі пощастило менше – її відвідувачі Межиріча могли побачити в напівзруйнованому стані. Детальніше про маловідомі архітектурні об’єкти села Межиріч – читайте в матеріалі на сайті rivne-future.com.ua.
Дещо з історії села Межиріч
Село Межиріч знаходиться поблизу міста Острог. Цей мальовничий населений пункт розкинувся між двома річками – Збитенкою та Вілією. Звідси й походить назва села.
Перша згадка про село Межиріч датована 2 липня 1396 роком. Цього дня Великий князь Литовський Вітовт своєю грамотою підтвердив попереднє надання князю Федору Острозькому міста Острог разом з прилеглими землями, включно і з селом Межиріч.
Федір Острозький, як перший власник Межиріча, звів тут дерев’яний замок. Посеред замку стояла дерев’яна Троїцька церква. Згодом син Федора Острозького – Василь перебудував батьківський замок, зробивши його кам’яним.
У 1605 році, коли Межирічем володів Януш Острозький – перший із роду Острозьких, хто прийняв католицизм, населений пункт отримав Магдебурзьке право. Це означало, що за Межирічем закріплювався статус міста. В центрі населеного пункту з’явилася ратуша, а щонеділі проводилися торги та влаштовувалися ярмарки.
У 1612 році за наказом Януша Острозького у Межирічі почалися роботи з перебудови замку та церкви на францисканський монастир. Аби захистити поселення від постійних набігів ворогів Януш Острозький розпорядився укріпити монастирську обитель земляними валами. А поблизу монастиря був зведений палац для власника міста.
Потрапити до Межиріча можна було зі сторони Заславля (сучасний Ізяслав) через Заславську браму, або ж через Дубенську браму.
Під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького місто Межиріч зазнало суттєвих руйнувань. Відомо, що від резиденції Януша Острозького лишилося лише дві печі. Мова про одну з них піде далі.
У 1968 році село Межиріч було внесене до переліку історичних міст і населених пунктів України. Передусім, село знають завдяки Свято-Троїцькому монастирю-фортеці, однак у населеному пункті є й інші архітектурні пам’ятки варті уваги.
Заславська брама
Однією з таких пам’яток села Межиріч є Заславська брама, також відома, як Ізяславські ворота. У добу Середньовіччя Заславська брама була елементом оборонних укріплень, які захищали Межиріч від нападу ворогів. Брама слугувала в’їздом в місто зі сторони Заславля, сучасного Ізяслава, що на Хмельниччині. Вперше ця оборонна споруда згадується в 1596 році.
Заславська брама збереглася до наших днів, щоправда, в напівзруйнованому стані. Товщина кам’яних стін об’єкта коливається від 2,3 до 2,46 м, а висота руїн – від 3,3 до 5,9 м. Стіни споруди збереглися по всьому периметру плану. В середині, в південно-східному куті можна було побачити сліди від пічки та димоходу. Східний кут південного фасаду викладений білокам’яними рустами. Пам’ятка відноситься до епохи Ренесансу.
У 2012 році була розпочата неофіційна реконструкція Заславської брами коштами місцевого мецената. Проте ці роботи не були завершені через заборону місцевої влади.
Піч Януша
Ця незвична архітектурна пам’ятка XVII століття знаходиться в східній частині села Межиріч між Заславською брамою і Троїцьким монастирем. Піч, яка в давніх описах міста називалася «огнищем», єдине, що збереглося до XXI століття від колись розкішного палацу князя Януша Острозького. Як уже згадувалося, резиденція князя фактично повністю була зруйнована під час Хмельниччини і більше не відновлювалася. На початку XVIII століття від княжого палацу лишилося лише дві печі (одна з них не збереглася до наших днів).
Вцілілий об’єкт був збудований у вигляді печі камінного типу з великими арочними прорізами. Споруда мурована з червоної цегли, складається з чотирьох стовпів, поставлених по кутах квадрату і об’єднаних арками, на які спирається купол з димарем. Елементи декору носять ренесансний характер. Висота печі 9 метрів.
Дослідники стверджують, що біля печі Януша в холодну пору року грілася палацова варта. А під час великих банкетів в ній на рожнах смажили дичину. При необхідності цей об’єкт переоснащували на кузню.
В 70-х роках XX століття піч Януша було відреставровано. Незвична споруда Межиріча увійшла до переліку пам’яток архітектури національного значення.
