Вражає та водночас лякає: 15 цікавих фактів про Тараканівський форт

Вражає та водночас лякає. А також навіює сумні думки про ще один майже втрачений фортифікаційний об’єкт, який може стати справжнім туристичним дивом Рівненського краю. Проте, є надія, що про особливу споруду – Тараканівський форт не забудуть та не залишать напризволяще, пише rivne-future.com.ua.

У 2020 році над Тараканівським фортом нависла хмара забуття через яку часом пробиваються чутки про продаж об’єкту приватним особам або передачу його у комунальну власність. Поки розпускають чутки, пам’ятка військової архітектури зазнає руйнувань. Додамо, що схожих аналогів форт у країнах Європи майже немає. Не дивлячись ні на що, об’єкт вабить та цікавить багатьох туристів. Більше тут.

Дубенські гіди розповідають, що кілька останніх років до форту приїжджало чимало людей з різних куточків України. Були тут і любителі історії, і ті, хто заради унікального селфі готовий ризикувати власним життям. А ще – шукачі різних військових раритетів. Цю споруду можна швидше за все назвати аварійною, ніж туристичною. Не варто забувати, що будь-коли занадто допитливий та необачний гість може потрапити у халепу: провалитися у підземну пастку або ж отримати “вітання з минулих століть” у вигляді обвалу. 

15 цікавих фактів про Тараканівський форт 

1. Тільки два військових оборонних об’єктів у світі є схожими на форт. Знаходяться вони у Франції. Форт-заставу біля Дубна створювали, спираючись на досвід французів. Дослідники вважають, що автором проєкту є військовий інженер полковник Борисов. Він і був першим керівником будівництва. Існує ще одна версія що автором створення цитаделі був граф інженер-генерал Едуард Тотлебен. 
2. Будівництво форту тривало більше п’яти років. Тисячі дубенчан та мешканців сусідніх сіл насипали вали ще у 1873 році. Тоді людям було заборонено використовувати у господарських роботах камінь. До речі, саме тоді при будівництві вперше застосували такий матеріал, як бетон. Головні роботи завершили в 1890 році. Цар Олександр ІІІ оглядав споруду. З царської казни на будівництво було виділено 66 мільйонів рублів. 
3. Форт створювали за останніми віяннями науки і техніки того часу. У 1899 році там вже були електроосвітлення, телеграф і телефон. Згідно проєкту автора там було збудовано три глибокі колодязі для води. Це дозволило облаштувати водопровід. А ще була там і каналізація з піччю для спалення нечистот. Зовні форт оточував рів і земляні вали, укріплені стінами двометрової ширини та шестиметрової висоти. 
4. Спершу планувалося будівництво броньованих артилерійських башт, подібних французьким фортам. Проте, тогочасна росія не схвалювала такі інновації. Тому, ймовірно, вирішили не витрачати більше коштів і башт в Тараканівському форту не облаштовували.
5. Площа форту – 5,8 гектара. У центрі знаходиться дворівнева казарма форми трапеції із округленими краями. Цитадель мала 105 казематів, в 35 з яких можна було жити. Загалом, там могли розміщуватися 800 осіб. Кожен каземат виконував певну функцію: для бойових дій, господарські приміщення, склади, пекарня, лазарет, операційна, дезінфекційні камери і морг. Усі кімнати були забезпечені вентиляцією та печами для обігріву. У 1901 році в центральній казармі збудували гарнізонну церкву. 

6. Форма Тараканівського форту – ромб. Довжина кожної сторони по периметру становить 240 метрів, товщина зовнішніх стін укріплення сягала три метри. До самого укріплення ведуть чотири підземні ходи. Під час ворожих бомбардувань військові мали змогу без перешкод пересуватися наскрізним коридором. Герметичні двері й драбини виготовляли з використанням чавунних деталей. Потрапити в середину можна було тільки через висувний залізний міст, який під час наступу ховали у спеціально побудоване приміщення під насипом.

7. Спершу форт мав десять шестидюймових гармат з дальністю стрільби 9-13 кілометрів, вісім легких гармат, вісім 57-міліметрових та 10 трьохлінійних кулеметів. Загальна кількість різнокаліберних гармат становила 40, а кулеметів – 10.
8. російські військові так і не використали Тараканівський форт за своїм першочерговим призначенням. Для військових дій він не використовувався. Натомість, у 1990-му році він перетворився на склад. Проте і цю функцію форт виконував не довго через надмірну вологість споруди. Потім була в’язниця, першими “мешканцями” якої стали військові тамтешнього горнізону, які виступали проти утисків офіцерів.

9. Вперше Тараканівський форт виконав свою військову функцію у 1915-му році під час Першої світової. Споруду без бою покинули російські військові й одразу зайняли австрійські. Величезної руйнації зазнав форт під час Брусиловського прориву влітку 1916-го року. У боях за Тараканівський форт тоді загинуло 200 воїнів австрійської армії, яких поховали біля фортеці.

10. У 1920 році кіннотники армії Будьонного спільно з авіацією та бронепоїзда “Хоробрий” намагалися захопити форт. Споруда тоді була зайнята вояками 43-го полку Війська Польського під головуванням майора Віктора Матчинського. Проте, всі спроби зійшли нанівець. Гарнізон форту в кількості тисячі солдатів бився в оточенні, доки мав боєприпаси, після чого 300 вцілілих вояків здійснили прорив. 16 вересня 2010 року у Дубні та на території форту відбулися урочисті заходи з вшанування польських жовнірів.
11. Неймовірні чутки, час від часу, виникають про Тараканівський форт. Одна з них, мовляв, німці під час Другої світової війни, організували тут секретну лабораторію з виготовленням новітньої зброї. На території форту знаходився дослідницький підрозділ самої секретної нацистської організації “Аненербе”. А перед відступом на початку 1944-го року окупанти замінували та забетонували обладнання в тунелях. Да так, що його і досі не можуть знайти. Існує ще одна версія, ніби радянські військові облаштували тут склад ядерної зброї. Місцеві дослідники переконують, що дійсно з 1946 по 1960 роки форт займали підрозділи НКВД, які, не зрозуміло для чого, залили бетоном безліч приміщень. Ба більше – навіть вентиляційні отвори. Правда це чи вигадка достеменно не відомо. За переказами, “енкаведисти” у форту вбивали тих, кого підозрювали у співпраці з УПА.
12. У 1965 році Мінторгівлі УРСР і штаб Прикарпатського військового округу мали намір облаштувати на базі форту склад консервованої продукції та запчастин автопарку для військових. Для цих цілей розчистили каземати та провели освітлення. Однак надмірна вологість та випаровування не дали змоги ідеям стати реальністю. У післявоєнні часи на території форту влаштували тренувальні стрільби.
13. На стінах форту до наших днів збереглися цікаві написи та автографи військових, які служили тут більше століття тому. Крім російських можна побачити польські, німецькі, австрійські і навіть арабські написи. Додали “прикрас” на стіни і наші сучасники. Правда, цінності вони не несуть ніякої, а от шкоди – чималої.
14. На території Тараканівського форту неоднорозово знімали різні відеоролики. Вражаючий та старовинний форт можна побачити в епізодах української художньої стрічки “Поводир” та казки-фентезі “Джура-Королевич”.
15. У 1983 році за форт взялася бригада київських спелеологів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Ще тоді було встановлено. що центральна дворівнева казарма та арки другого поверху перебувають у дже аварійному стані. Будинок казарми вимагає термінової реконструкції. Глибина ям і провалів у необстежених підземних ходах сягає 20-ти метрів.

З року в рік таємничі руїни приваблюють відчайдухів-дослідників та особливо любителів екстриму. Проте, Тараканівський форт не пробачає зневажливого ставлення до себе. Перелом руки чи ноги – це ще нічого у порівнянні з обвалом у підземну шахту чи блукання у лабіринтах. Повернутися з яких, без сторонньої допомоги навряд чи вдасться. Місцеві дослідники наполегливо рекомендують самостійно не обстежувати укріплення. Краще візьміть з собою потужний ліхтарик та екскурсовода.