Рівненський край багатий на мальовничі місця та старовинні архітектурні споруди. Варто не лише робити неперевершені знімки на фоні чудових пейзажів, палаців, фортець, а й трішки знати їхню історію. Кореччина багата на пам’ятні історичні місця, які потрібно побачити на власні очі поки вони не зникли, пише “rivne-future.com.ua“.
- Корецький замок
Князь Острозький у XV столітті спорудив замок з дерева, а волинський воєвода Богуш Корецький укріпив його мурами в першій половині XVI століття. Замок був оточений глибоким ровом, через який до фортеці вів підйомний міст.
У XVII-XVIII столітті замок суттєво оновили. Останню, кардинальну перебудову здійснили князі Чарторийські у 1780-ті, в результаті якої замок набув більш князівського вигляду із модним на той час бароковим декором. Саме з того періоду дійшли до нас залишки зовнішніх цегляних стін і прекрасный арковий кам’яний міст. Збереглися і підземелля – обов’язкова частина будь-якого середньовічного замку. У 1832 році Корецький замок спіткала пожежа. З тих пір його більше не відбудовували.
- Свято-Троїцький монастир
Монастир у Корці заснував князь Богуш Корецький у 1571 році як Воскресенський. Він двічі був зруйнований. У 1620-33-х рр. відновлений як францисканський кляштор княжною Софією Корецькою (у чернецтві Серафимою, від 1580 — ігуменя монастиря) коштом її племінника князя Самуїла Корецького на честь Святої Трійці.
У 1752-65 рр. володарями монастиря були уніати. Православні інокині разом з ігуменею Анною були вигнані з монастиря. Більше 40-ка років вони перебували на приватних помешканнях і потім звернулися за допомогою до єпископа Мінського Віктора (Садковського). Указом імператриці Катерини ІІ від 12 квітня 1795 року монастир знову став православним.
Вдруге монастир не вистояв під час варшавського повстання 1831 року. Його відреставрували в 1864 році. За розпис вівтаря і центральної частини храму взялися майстри Почаївської іконописної майстерні.
21 вересня 1880 року обитель освятили як Свято-Троїцький жіночий монастир. Згодом сюди переїхали усі черниці зі Свято-Воскресенського монастиря, а там організували притулок для дівчат.
В радянський період монастир був одним з дев’яти українських монастирів, який тодішня влада не закрила.
З 1984 року Свято-Троїцький монастир у Корці є ставропігійним, тобто він повністю підпорядкований патріархові Московському.
- Домініканський костел
Домініканський костел, що в Невіркові побудований у 1807 році за сприянням Яна Стецького. Про цю подію залишився напис польською мовою над сандриком головного входу, який непогано зберігся до наших днів, “З дарів твоїх, боже, жертвує тобі Ян Стецький, 1807”.
Костел звели на місці старого дерев’яного храму при домініканському монастирі, заснованому на цьому місці наприкінці XVII століття. У 1832 році, коли монастир ліквідували, храм був перетворений на фару (приходський костел).
За своїми архітектурними рисами та деталями оздоблення будівля явно має класицистичні риси. Перед головним фасадом є високий чотириколонний портик з особливим гострим трикутним фронтоном.
- Костел святого Антонія ордену піарів
Вперше на цьому місці (с. Великі Межиріччі) храм збудували в XVI столітті князем Костянтином Острозьким. Це був невеликий за розміром костел, який знищив вогонь в 1601 році.
У 1702-1725 рр. костел відбудували за кошти тодішнього Єжи-Домініка Любомирського,
краківського старости. Будівельні роботи тривали з 1702 по 1723 рік. Храм побудований в індивідуальному стилі Ленартовича з грою різновеликих об’ємів, кожний з яких має свій бароковий за характером фронтом.
Костел кам’яний, загального типу з хорами, де колись був орган. Західна сторона фасаду – стримане бароко з тонкими пілястрами і двома бічними вежами зі сходами нагору.
На жаль, костел нині порожній та покинутий та потребує реставрації.
В той самий період, також за кошти князів Любомирських спорудили і колегіум. Його будівлі були поруч із костелом. Спершу тут навчалося лише 18 дітей, але у 1784-му році їх кількість зросла до 250. Посаду ректора займали відомі на той час люди.
- Палац Стецьких
Палац Стецьких знаходиться на півночі села Великі Межиричі. Його звели у 1789-1793 роках. Архітектор – Доменіко Мерліні. Існує легенда, що цю будівлю Ян Стецький отримав завдяки перемозі у грі в карти в 1773 році. Колись на її місці була невелика за розмірами фортеця. Руїни фортеці розібрали та використали її залишки в якості будівельного матеріалу.
Палац побудували за типовою схемою пізнього класицизму: центральний об’єм, заокруглені галереї, кінцеві павільйони на два поверхи. На фасаді є бічні ризаліти і чотириколонний портик з трикутним фронтом. Садовий фасад декорований спрощеним портиком на шість колон і балконом.
За палацом був ботанічний сад. До речі, перший на Волині.
Палац Стецьких дивом зберігся до наших днів, але він потребує ремонту та реставрації. Нині там дитячий інтернат. За палацом є залишки пейзажного парку. Колись поблизу палацу була штучна водойма, де розводили форель.
- Церква Святого Іллі
Вона розташована на кладовищі села Новий Корець. Побудована у 1595-му році. Церква виконана з дерева, належить до архаїчного типу двозрубного храму. Колись дах був зроблений з ґонту, а зараз покритий жерстю. У XIX столітті були здійснені деякі прибудови.
- Могила коханої Пушкіна
Свято-Троїцький монастир є хранителем історій і таємниць його покровительки Ганни Оленіної-Андро. Ця вродлива жінка, яка покорила серця багатьох чоловіків, своєю юністю і красою полонила молодого Олександра Пушкіна. Відомий російський поет під ейфорією почуттів і пристрасті до красуні написав велику кількість поетичних творів.
У 1844-му році Г. О. Андро разом зі своїм чоловіком переїхала до Варшави, де він впродовж 14-ти років був Президентом Польщі. У 1855-му році Ганна переїздить до села Середня Дережня Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, після смерті чоловіка. Вона поселилася у садибі своєї молодшої дочки графині Уварової. Невдовзі вона прийняла постриг у Корецькому Свято-Троїцькому жіночому монастирі.
