Цей об’єкт неможливо було віднайти на мапі архітектурних пам’яток Острога в XXI столітті. Величний колегіум єзуїтів, який впродовж XVII століття вважався найбільшою спорудою міста та всієї Волині, був повністю розібраний на будівельний матеріал у 1870-80-х роках. Так місто втратило визначний архітектурний ансамбль, збудований в стилі бароко. До наших днів збереглися рисунки та фотографії руїн колегіуму єзуїтів, датовані серединою XIX століття. А ще описи архітектурного об’єкту. Ці та інші джерела дають уявлення про те, як виглядала споруда в період свого розквіту.
Детальніше про визначний архітектурний об’єкт Острога, збудований з ініціативи тодішньої власниці міста Анни-Алоїзи Ходкевич, читайте в матеріалі на сайті rivne-future.com.ua.
Заснування та будівництво єзуїтського колегіуму
Єзуїтський колегіум у місті Острог, що на Рівненщині, з’явився в XVII столітті на противагу православній Острозькій академії. У цей час єзуїти прагнули до посилення свого впливу в Острозі, однак на заваді цьому стояла православна еліта міста та заснована князем Василем-Костянтином Острозьким згадана Острозька академія.
Аби закріпити свої позиції у місті отці-єзуїти зблизилися з тодішньою власницею Острога, онукою князя Василя-Костянтина Острозького – Анною-Алоїзою Острозькою (у заміжжі Ходкевич). Вони стали вірними друзями і порадниками рано овдовілої княгині.
На той час Анна-Алоїза володіла низкою міст і сіл та численними маєтками. Княгиня виховувалася в дусі католицизму, тож всіляко сприяла витісненню православ’я на теренах Волині.
Будучи ревною католичкою, Анна-Алоїза Острозька дослухалася до отців-єзуїтів, які переконували її в тому, що в місті потрібно збудувати костел та колегіум для «спасіння душ ближніх».
Так у 1624 році княгиня засновує єзуїтський колегіум з костелом св. Ігнатія Лойоли та Франциска Ксаверія. Закладення наріжного каменю колегіуму відбулося у травні 1626 року. Це мав бути великий мурований ансамбль за проєктом італійського архітектора Себастіана Брауна. Однак реалізувати свій задум архітектор не зміг. Під час будівництва на зведених стінах почали з’являтися тріщини. Тож, Анна-Алоїза вирішила змінити архітектора.
У 1630 році до Острога приїхав відомий італійський архітектор Джакомо Бріано. Він розкритикував проєкт свого попередника та запропонував дідичці Острога аж 12 варіантів майбутнього колегіуму. Цікаво, що вередливій княгині не сподобався жоден з них.
Незабаром Бріано було відкликано, а на його місце прибув архітектор з Риму Бенедикт Моллі. Саме під його керівництвом впродовж 1634-1647 років будувався єзуїтський колегіум з костелом. Як стверджував отець Вітольд Йосиф Ковалів, це була нова будівля, а попередню – ту, яку не добудував Себастіан Браун, розкидали у 1645 році.
Характеристика архітектурного об’єкту
Побудований в Острозі колегіум єзуїтів впродовж XVII століття зберігав за собою статус найбільшої споруди міста та всієї Волині. Архітектурний ансамбль розташувався на північний схід від замку та прилягав до оборонного муру, який оточував місто. Мурований комплекс складався з високого базилікального костелу та прилеглого до нього двоповерхового корпусу колегіуму. На північно-східному розі будівлі підносилася вежа – там знаходилася астрономічна обсерваторія.
Архітектурний ансамбль, який включав у себе костел та колегіум, був виконаний в стилі бароко.
Від колегіуму не лишилося жодних слідів
Доля цієї архітектурної пам’ятки склалася трагічно. У 1648-1649 роках під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького козаки двічі захоплювали Острог, палили та руйнували колегіум єзуїтів. Його меценатка Анна-Алоїза Острозька в цей час рятувалася втечею до своїх польських маєтностей. Втекли з міста й самі єзуїти. До Острога вони повернулися у 1659 році і найперше заходилися відновлювати колегіум і костел. Роботи з відновлення архітектурного ансамблю тривали до 1736 року. Однак незабаром, у 1773 році орден єзуїтів було ліквідовано.
Після цієї події в колегіумі розмістилися монастир василіян зі школою, православна семінарія та православний чоловічий Преображенський монастир.
На початку XIX колегіум та костел пережили дві, а за іншими даними три нащивні пожежі. Відновленням споруд ніхто не займався, тож вони поступово руйнувалися. А ще, як писав історик Орест Левицький під час своїх відвідин Острога, дехто з місцевих жителів не проти був вкрасти цеглу з комплексу. З неї будували сараї, хліви та інші господарські прибудови.
«Під час мого відвідання Острога влітку минулого 1882 р. я застав ще вцілілими два величезні корпуси колегіатської будівлі; та ламання продовжується й зараз», – писав Левицький.
Остаточно колегіум та костел було розібрано у 1883 році. Архітектурний об’єкт розібрали на будівельний матеріал з якого, зокрема, було споруджено Острозьку чоловічу гімназію, дзвіницю при церкві місцевого Кирило-Мефодіївського братства та декілька приватних будинків.
Так Острог втратив визначну архітектурну споруду, яка могла б стати однією з візитівок не лише міста, а й всієї Рівненської області. Втім, історія розпорядилася інакше.
