Вівторок, 25 Червня, 2024

Історія залізничної станції у Здолбунові

Здолбунів знаходиться неподалік Рівного та вважається одним із найперспективніших міст області. Населений пункт славиться своєю залізницею та цементним заводом. Довгий час місто було непомітним та не мало теперішнього статусу до тих пір, поки не збудували тут залізничні колії. Про залізничний вокзал можна дізнатися з історичних джерел, а також з розповідей старожилів та краєзнавців, пише rivne-future.com.ua.

Історична довідка про Здолбунів

Перша історична згадка про Здолбунів з’явилася в 1497 році. Село Долбунів (тогочасна назва) було в переліку населених пунктів, які перераховувалися в дарчому акті великого князя Литовського Олександра князеві Костянтину Острозькому. На початку ХVІІ століття поселення складалося з 17 дворів. 

До середини ХІХ століття Здолбунів був селом. Навіть проведення на цій території ярмарків не змінювало його статусу. Цю інформацію зафіксовано у документах ще з часів Великого князівства Литовського. Село підпорядковувалося волосному центру у Здовбиці.

Вперше сучасна назва Здолбунів з’явилася в 1629 році. Існує декілька версій щодо походження назви населеного пункту. Найпоширеніша з них твердить, що неподалік поселення були крейдяні копальні. Місцеві жителі працювали на родовищах, копали крейду. Коли їх запитували, звідки вони, то відповідали, що із Дов(л)бунова. 

Виникнення залізниці у Здолбунові

Здолбунів став містом після будівництва залізниці в другій половині ХІХ століття. Частину земель, які належали дійсному статському раднику Хомякову та Свято-Михайлівській Здовбицькій церкві, виділили під залізницю. 

Під керівництвом залізничного магната Івана Бльоха в 1873 році в Здолбунові з’явилося депо, залізничний вокзал та різні комунікації, для будівництва яких спочатку бракувало каменю. З цією метою вирішили розібрати розкішний замок у Тайкурах. Саме цей будівельний матеріал використали для зведення залізничних споруд. 

З появою залізниці у Здолбунові відбулися суттєві зміни. Сюди почали з’їжджатися спеціалісти:  інженери, залізничники, машиністи. Люди влаштовувалися на роботу та залишалися жити в Здолбунові. З цього часу з’явилася потреба у відповідних кадрах. Тут відкрили двокласне залізничне училище, яке спочатку не мало постійного приміщення. У 1905 році спорудили з цією метою спеціальну будівлю, яка згодом стала ЗОШ № 5.

Будівництво залізниці пожвавлює торгівлю у Здолбунові. Крім того, у 1884 році тут з’являється перша приватна цементівня. Спочатку вона функціонувала як маленьке виробництво, проте поступово розвивалася. У 1899 році запускають ливарний механічний завод, а згодом й інші підприємства.

Розширення інфраструктури сприяла зміні статусу поселення. Одночасно побутувало дві назви: Здолбуново (стосувалася залізничної станції) і Здолбунів (назва міста). Пізніше перший варіант перестали вживати. У 1903 році Здолбунів стає заштатним містом, у 1924 – повітовим центром Волинського воєводства, а у 1939 – райцентром.

Від залізничного вокзалу вздовж центральної вулиці проклали тротуар та встановили газове освітлення. Місто стає перспективним і швидко розвивається. З приходом польської влади у Здолбунові відбуваються зміни. Спочатку залізницю пограбували і вивезли багато паровозів. Цементний завод відновив свою діяльність, бо за наказом царської влади не функціонував з 1915 року.

Незважаючи на численні труднощі, Здолбунів став великим залізничним вузлом, звідки можна доїхати майже у всі куточки України. Навіть на гербі міста поряд з кайлом та молотком зображено залізничний ключ, що символізують розвинені тут будівельну та залізничну галузі промисловості.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.